Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
про 469 про [Гримлять гори, тріщать скелі, а над горами піднімається дух Манфреда, проклинаючого нікчемних людей свого часу (Н.-Лев.)]. Ср. проклинати. проклїн, -льону, (реже) прокльон проклятие [М і р і а м: Я проклинаю вас прокльоном крові 1 (Л. Укр.); Поб'є тебе прокльон стоустий, Зненависть права спопелить... (Рил.)\ Не скінчила [Маланка] прокльону, не могла лаятись тті \Коцюб.)]; обкладати ~льбнами разг. осыпать проклятиями. проклювати, проклюнути см. прокльовувати. проклюнутися см. прокльовуватися проклясти см. проклинати. проклястися см. проклинатися. проклятий прич. проклятый; преданный проклятию [М і р і а м: ..Я проклята навіки, бо я любить не вмію ворогів (Л. Укр.); Тарас: Хай буде проклята земля, що ворогу залишить хоч стебло! (Корн.)]. Ср. проклинати. проклятий прил. проклятый [До нитки звівся мій козак, Усе на панщині проклятій, А був хазяїн... (Шевч.); Чортів вітер! Проклятий вітер! (Тич.)\. прокляття 1) проклятие [Батий з пагорка стежив за наступом, кусав губи, розгнівано шепотів прокляття (Хижн.); Але* війна була не тільки прокляттям. Вона була разом з тим великою школою випробування і перевірки всіх сил народу (Сталін)]; 2) (в значении межд.) проклятие [М а- р у с я к: Прокляття! Жінко! Не муч мене! (Фр.)]. проклятущий проклятый; (о челдвеке уст. — ещё) окаянный [Я був бідний сільський хлопець і ніколи ще на своїм віці не мав олівця, все мусив писати тим проклятущим гусячим пером, котре так страшно капало (Фр.); Хто ж знав хто гадав, що таке каторжне задасться, таке проклятуще зародиться?.. (Мирн.)]. прокльовувати, -льбвуе, проклювати, -лює и проклюнути, -не 1) проклёвывать, проклевать, разг. проклюнуть; 2) (только соверш.: клевать в течение некоторого времени) проклевать. прокльовуватися, -льбвується, проклюнутися, -петься разг. 1) (о птенцах) проклёвываться, проклюнуться; 2) (перен.: прорастать) проклёвываться, проклюнуться, пробиваться, пробиться [Тільки десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень (Фр.)]; 3) страд, з. (несоверш.) проклёвываться. прокльон см. проклін. проковка техн. проковка [За допомогою проковки з криць видаляли шлаки і одночасно ліквідували пористість криць (Нар. стар іст. УРСР)]. проковтнути см. проковтувати. проковтування проглатывание. проковтувати, -тую, -туєш, проковтнути, -ну, -непі проглатывать, проглотить; (перен.: делать невидимым — ещё) поглощать, поглотить [—А якась недобра яєшня! — обі-у звавсь Василь, проковтнувши один жовток (Мирн.); Куля не галушка — її не проковтнеш (Ном.); Ввійшов Антосьо до хати і важно-преважно поклонився, наче аршин проковтнув і не може голоеи зігнути (Свидн.); Синявський проковтнув нескін- чену фразу й, поглянувши на Лодиженка, сів (Ле); 1 давлять, затискують убогі бідняцькі смужки з усіх боків широкі панські, глитайські масиви. От-от поглинуть, проковтнуть (Цюпа)\ Глибокий яр проковтнув вершників, наче вони провалилися крізь землю (Пере.)]', ~нутп пілюлю см. пілюля. прокбвувапня техн. проковка [Залізо піддавали багаторазовому проковуванню, розпікаючи його до червоного жару в ковальському горні (Нар. стар. іст. УРСР)]. проковувати, -кбвую, -кбвусш, прокувати, -кую, -куєш 1) техн. проковывать, проковать; 2) (только соверш.: ковать в течение некоторого времени) проковать. прокол, -лу 1) прокол [Шабельний прокол у спину і кілька рубаних ран на голові, на шиї свідчили про звірячу розправу убивців (Ле)]; 2) мед. прободение. проколений, проколотий 1) проколотый; проткнутый; пронзённый; 2) прободённый. Ср. проколювати 1—2. прокблення мед. прободение. проколесити, -лешу, -лесйш проколесить. проколиватп, -ваю, -ваєш обл. проковылять [Ледве встигла проколивати повз них [панна].., а вже Мартині щоки залляв густий рум'янець (Коцюб.)]. проколина прокол [У недоварене м'ясо голка вхо*дить важче, а сік, що витікає з проколини, має червонуватий колір і швидко згортається в окропі (Укр. страви)]. проколоти см. проколювати. проколотий см. проколений. проколотися см. проколюватися. проколупати см. проколупувати. проколупатися, -паюся, -наєшся разг. проковыряться. проколупувати, -пую, -пуеш, проколупати, -паю, -паеш и проколупнути, -ну, -пёш 1) проковыривать^ проковырять, проковырнуть, разг. проколупывать, проколу п&ть [Галаганчик вибрав зручну хвилину і гвіздком проколупав у лантусі дірку (Донч.)]; 2) (только соверш.: ковырять в течение некоторого времени) проковырять. проколупуватися, -пусться страд, з. проковыриваться. проколювання 1) прокалывание; протыкание; 2) прободение. Ср. проколювати 1 — 2. проколювати, -люю, -люеш, проколоти, -колю, -кблеш 1) прокалывать, проколоть; (насквозь — ещё) протыкать, проткнуть, книжн. нронзать, пронзить [В черевній порожнині [хворих на печінку] скупчується багато рідини (асцит) яку доводиться час від часу випускати, проколюючи черевну стінку (Наука і життя\ 1956, 12); Якусь [болячку], може, треба йодом припекти, якусь, може, проколоти та видавити (Головко); Я дуже схуд, і мені доводилось потай від бабусі проколювати в моєму поясі нові дірочки, щоб можна було стягувати його тугіше (Сміл.); Саська |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)