Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
про 468 про діячки — новина в Пісках! (Мирн.); Пішла навіть чутка, що знов прокинулась * на Бессарабії бендерська чума (Н.-Лев.)]. прокйнення пробуждение. прокинути1 см. прокидати1. прокинути2 см. прокидати2. прокинутися см. прокидатися. нрокішати, -пає, прокипіти, -пить прокипать, прокипеть [Згодом, коли все це добре прокипіло, вкинув [Іван] порізану довгими шматочками рибу (Кол.)]. прокипілий прокипевший [Невблаганні, невідхильні обставини робили партизанський колектив чистим, як краплина прокипілої води (Верш.)]. прокипіти см. нрокипати. прокип'ятити, -п'ячу, -п'ятйш прокипятить [Окропу, прокип'ятити інструмент! Усім стороннім вийти геть! (Донч.)]. прокип'ячений прокипячённый. прокисати, -саю, -саєш, прокиснути, -ну, -непі прям., перен. прокисать, прокиснуть [ Я мало не все життя прокиснув у канцелярії над бумагами (Коцюб.)]. прокислий прокисший, разг. прокислый [В приміщенні., пахло сумішшю пригорілого жиру і прокислого пива (Вільде); І вже ніхто після роботи не заглядав у прокислу сторожку (Ст.)]. прокиснути см. прокисати. Прбкіп (род. Прокопа), Прокопій Прокофий, Прокопий. прокіс, -косу с.-х. прокос [Поле кукурудзи треба обкосити, а на загінках зробити прокоси і розвантажувальні магістралі (Колг. Укр., 1956, 8I Прокл Прокл. прокладання прокладывание, прокладка [Прокладання колії треба було закінчити за десять днів (Смол.)]. прокладати, -даю, -даєш,прокласти, -ладу, -ла- депі 1) прокладывать, проложить; (прям., перен. — дорогу, тропу и т. п. — ещё) про- лагать (несоверш.), разг. пробивать, пробить [А з правого берега німці До толу проклали шнур (Нагн.)', Радянські люди тут проклали залізницю (Забіла); Я згадую мости ці зарубіжні, Що прокладав мій брат, мій син, мій друг (Рил.)', Дід Прохор уміло прокладав стежку в глибокому снігу (Збан.); Радянські люди сповнені почуття патріотичної гордості за свою любиму Батьківщину, яка йде на чолі науково-технічного прогресу сучасності і прокладає шляхи в майбутнє (Хрущов); Він з глибокою пошаною ставився до цього молодого хлопця, що так рано зумів прокласти собі надійну почесну дорогу в житті (Руденко)]; 2) обл. составлять, составить, книжн. слагать, сложить [Знаю тілько, що про неї І пісню проклали, Я чув тоді, на досвітках Дівчата співали (Шевч.)]. прокладатися, -дається, прокластися, -ла- деться 1) редк. пролегать, пролечь [Сторіччями прокладався він [шлях] і тягнувся південними степовими просторами, через залюднені волинські краї (Ле); Смуги проклались блакитні від Ленінських гір (Рил.)]; 2) страд, з. (несоверш.) прокладываться; пролагаться; пробиваться [До будівельних майданчиків прокладаються нові колії (Рад. Укр., 1951, VIII)]; ер. прокладати 1. прокладений 1) проложенный; пробитый [Сріблястий шлях, прокладений місяцем, простягся морем до самого берега (Ткач); Поглянь в вікно — твоя це перемога, Це дружби й братства пам'ятник живий, — Цей лан, цей сад, цей порив твій і мій, Ця в безміри прокладена дорога! (Рил.)]; 2) составленный; сложенный. Ср. прокладати 1—2. прокладка 1) (действие) прокладка; 2) (предмет) прокладка [Частину цоколю, що виступає всередину приміщення, закривають теплоізоляційною прокладкою і плінтусом (Колг. Укр., 1958, 4)]; 3) мор. прокладка. прокладний прокладной. прокламаційний прокламационный, прокламація прокламация [Яків, хвилюючись, ..читав більшовицьку прокламацію (Шиян)]. прокл а мова ний прокламированный. прокламування прокламирование [Для буржуазії важливе загальне прокламування широкомовних принципів.. (Ленін)]. прокламувати, -мую, -муєш прокламировать [Тільки що яку падлюку Прокламує [цариця] за найбільшу, Соломон одпише зараз: «Любко, я ще більшу знаю!» (перекл. Л. Українки)]. прокласти см. прокладати. прокластися см. прокладатися. проклеїти см. проклеювати. проклейка проклейка. проклеювання проклеивайие, проклейка. проклеювати, -леюю, -леюєш, проклеїти, -лею, -леїш проклеивать, проклеить. проклеювач спец. проклейщик. проклеювачка спец, прокл ёйщица. проклинати, -паю, -наєш, проклясти (прокляну, проклянеш и реже проклену, прокленеш) клясть, проклинать, проклясть; книжн. уст. предавать проклятию, предать проклятию; (только несоверш.: ругать) осыпать проклятиями [Ніяково мовчав Аркадій, проклинаючи себе за розбазікування, за дурниці (Коп.); М а- руся до матері: Змилуйся, мамо, не проклинай свого дитяти! (Н.-Лев.); Пропала моя доля! Прокляла ненька, Як була маленька (Чуб.);—А щоб ти не діждав вже довіку меду й покуштувати, лихий патлачу!— проклинав дід [ведмедя] (Вовч.)]. проклинатися, -наюся, -наєшся, проклястися (проклянуся, проклянешся и реже про- кленуся, прокленешся) 1) обл. клясться, поклясться, давать клятву, дать клятву [Взяла Кранцовська Славка на сповідь, та він зразу проклинався, що це неправда (Март.)]; 2) (только соверш.) обл. быть проклятым [I дим хмарою заступить Сонце перед вами, І навіки прокленетесь Своїми синами! (Шевч.)]; 3) страд, з. (несоверш.) проклинаться. проклинаючий проклинающий; предающий проклятию; осыпающий проклятиями |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)