Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
про 483 нро промучувати1, -чую, -чуєш, иромутйти, -мучу, -мутиш техн. промучивать, промутить. промучувати2, -чую, -чуєш, промучити, -чу, -чпш (причинять страдания, муки) промучивать, промучить; (только соверш.: заставить маяться определённое время разг.— ещё) промаять; (только соверш. — с оттенком томления — ещё) протомить. промучуватися, -чуюся, -чуєшся, промучитися, -чуся, -чишся прохмучиваться, промучиться; промаяться; протомиться [Торгають руками, упираються ногами, — промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень (Фр.)\ Легко сказати, три дні промучитись, три ночі крячкою просидіти над болящим (Мирн.)]. Ср. промучувати2. промуштрувати, -рую, -руєш промуштровать [Промуштрують їх [некрутів] — геть уже сонечко підоб'ється (Мирн.)]. промфінплан, -ну (промислово-фі- н а н с о в и й план) промфинплан (про- мышленно-финансовый план) [3 сьогоднішнього дня ми, піонери, починаємо виробничий похід за виконання пунктів соц- змагання з созом «Жовтень», за виконання промфінплану!.. (Донч.)]. промчати, -чу, -чйш 1) (очень быстро провезти) промчать; 2) (очень быстро проехать и т. п.) разг. промчать (разг.), промчаться [Ех, і славно з зерном на ма- | шині По шляхах промчати восени (Ст.)]; 3) (о времени) разг. промчаться [Промчало тридцять років в труді й боях за весни молоді (Сое.)]. промчатися, -чуся, -чйшея 1) промчаться, разг. промчать [Повз млин промчалася кіннота на гору (Де)]; 2) (о времени) промчаться [За хвилиною хвилина, за годиною година — і промчалися літа... (Уп.)]. пром'яти см. проминати2. пром'ятися см. проминатися2. пронаймитувати, -тую, -туєш пробатрачить (только в кулацком или помещичьем хозяйстве); прослужить по найму, проработать по найму [Пронаймитувавши півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм новим становищем (Гонч.)]. пронедужати, -жаю, -жаєш проболеть, разг. прохворать. пронесення пронбе. пронести см. проносити. пронестися см. проноситися. пронйдіти, -дію, -дієш проскучать; (испытывая томление — ещё) протомиться [Ой, якби хоч на сей концерт піти! Невже я отак цілісіньке літо пронидію, нічого не бачивши і не чувши? (Л. Укр.)]. пронизаний пронизанный; пронзённый [Далекий гайок ще пломенів багрянцем, пронизаний вранішнім сонцем (Донч.); Пісні неволі й заклику до боротьби з експлуататорами часто пронизані їдкою іронією й сарказмом, сповнені народного гніву (Нар. творч. та етн., 1957, 3); Лежав він у крові, пронизаний ножем... (Стар.); Як пахнуть землі, свіжі, соковиті, Пронизані стрільчастим сходом трав! (Бажан)]. Ср. пронизувати. пронизати см. пронизувати. пронизатися см. пронизуватися. пронизливий пронизывающий; (о взгляде, звуке и т. п. — ещё) пронзительный, резкий [З висоти зривався пронизливий і холодний вітер (Собко); Ярема ще раз пильно зміряв Богуна своїм гострим пронизливим поглядом (Кач.); Нараз думки Марка обірвала пронизлива сирена (Цюпа)]. пронизливість, -вості пронзительность, резкость. пронизливо нар. пронизывающе; пронзительно, резко [Пронизливо висвистував вітер (Десн.); Хтось тонко, пронизливо кликав коня (Донч.)]. Ср. пронизливий. пронизувати, -зую, -зуєш, пронизати, -нижу, -нижеш пронизывать, пронизать; (пробивать насквозь и перен. — ещё) пронзать, пронзйть [Погляньте, як сонячні промені пронизують крони дерев (Вільде); Сильний вітер пронизував крізь мокрий одяг (Трубл.); Довгі ремінні паси пронизували стелю й хапались внизу за машини (Н.-Лев.); Сергій відчув, як його тіло пронизало вогнем (Ткач); Впала навзнак на подушку збиту вона, На холодну шаршаву ряднину, Наче постріл один, наче куля одна Серце їй пронизала — і сину (Пере.); Літак пронизав пухову хмаринку і полинув над голубими неоглядними просторами (Вологи.)]; <-оти поглядом пронзать, пронзйть взглядом. пронизуватий см. пронизливий. пронизуватися, -зується, пронизатися, -нижеться 1) пронизываться, пронизаться [Листя з дерев опало; світло й сонце пронизувалися всюди (перекл. з Вовчка); Огневими шпильками пронизалася вода (Вас.)]; 2) страд, з. (несоверш.) пронизываться; пронзаться; ср. пронизувати. пронизуюче нар. пронизывающе; пронзающе. Ср. пронизувати. пронизуючий пронизывающий; пронзающий [Худяков витримав пронизуючий погляд Глушака (Довж.)]. Ср. пронизувати. проникання проникание, уст. проницание. проникати, -каю, -каєш, проникнути, -ну, -неш проникать, проницать (уст.), проникнуть [Було душно, дрібний пил проникав навіть у кабіну і тріщав на зубах (Донч.); Встановлено, що білий ведмідь проникає далеко до полюса (Фіз. геогр.); Наші хоробрі партизани зуміють проникнути в найглибші тили ворога (Шиян); Правдиве художнє слово глибоко проникає в дитячу свідомість (Літ. газ., 1950, IX)]. проникливий 1) проникновенный [За парканом збиралися люди і зачаровано слухали глибоку, проникливу, як найщиріші думки людини, музику (Іван.)]; 2) (быстро и верно разгадывающий, понимающий что-нибудь) проницательный, перен. зоркий [Проникливий розум і військовий досвід Хмельницького відразу оцінили всю перевагу вибраної Богуном позиції (Кач.)]; 3) редк. пронизывающий; (о взгляде, звуке и т. п. — ещё) пронзительный, резкий [Тягне проникливим холодом по ногах (Вільде); За хвилину чутно проникливий крик (Л. Укр.); 31* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)