Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поз авірячому зруйнували його [село] гітлерівці... (Вишня)]; 2) (только по-звірячому: как зверь) по-зверйыому [По-звірячому вмирали підбиті танки, сіпались у корчах, дряпали землю ніби пазурами (Борз.)].- -позвішуватися, -шується мног. посвєшива- ться (разг.), свеситься [Густе гілля горіхів позвішувалось, як хмара (Н.-Левї)]. позвіювати, -впою, -вїюєш мног. свеять, посдув&ть (разг.)у сдуть [Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля (Славяносерб, у. — Сл. Гр.)]. «позводити, -джу, -диш мног. 1У свести; (вниз уст. — ещё) низвести [Позводили їх усіх ¦цэьох з возів і поприв'язували до стовпів (Н.-Лев.); Конронідос мусив брати кожного ченця під плечі і позводив їх з сходів, а потім повів по алеї (Н.-Лев.)]; ^ти з розуму (з ума) свести с ума [Ти тут позводиш з ума усіх наших хуторянок (Н.-Лев.)]; 2) (вверх) поднять, (реже) взвести; (руки, глаза и т. п. книжн. уст. — ещё) возвести [3-за дверей висунулось двое дітей — чорні, замурзані, в якихсь ганчірках, замість сорочок, котрі вони якось соромливо позводили на грудях чорними рученятами (Мирн.)]; 3) (сблизить, соединить) посводйть (разг.), свести; (кого с кем — ещё) столкнуть; ~-»ти к і вг ц і з кінцями свести концы с концами [Аби кінці з кінцями позводить (#ож.)];~ти рахунки свести счёты [Герман Гольд- кремер.. добув величезну рахункову книжку, щоби позводити рахунки за весь тиждень (Фр.)]; 4) (о строениях) возвести,рит. воздвигнуть; 5) (женщин, девушек) уст. обольстить, соблазнить; 6) (о судорогах — чаще безл.) разг. свести [Руки поскорчує та позводить, так що й коваль колотом не порозправляє (Квітка)]; 7) (истребить) поуничтожать (разг.), уничтожить; (о живом, о растительности — ещё) поизвести (разг.), извести; (удалить с поверхности что-нибудь) посводйть (разг.), свести [Су- хоперний той усе наше добро позводив (Барв.); Зажив собі Іван спокійненько, позводивши своїх ворогів (Чуб.); — На біса Щук пускаєш, пане-брате? — Озвавсь сусід, — ось потривай! Ти гірше тільки тим нашкодиш — Усіх Лящів позводиш: їх Щуки заїдять... (Гл.)]. позводитися, -димося, -дитесялшог. 1) повставать (разг.), встать, поподниматься (разг.), поподыматься (разг.), подняться; 2) (лишиться сил, средств и т. п.) поизвестйсь (разг.), известись; (обеднеть — ещё) разориться [Сади наші., понівечились, пасіки позводилися (Фр.)ї Позводилося панів багато, — панувати ні з чого (Змиев, у. — Сл. Гр.)]. позвозити, -вожу, -возиш мног. посвозйть (разг.), свезти [Увосени, тільки що позвозив додому Чіпка хліб з поля.. — на тік до його вскочило лихо... (Мирн.)]. позволити см. позволятн. лозволікати,-каю,-каєшж«ог. сволочь (разг.), [ постаскивать (разг.), стащить [X оро- шунка: ..Розумна-розумна, а в хаті до ладу не вмієш прибрати. Всі квітки позволікала нащось на стіл, поналіплювала якихось папірців... (Вас.)]. позволяти, -ляю, -ляєш, позволити, -лю, ^лиш разг. позволять, позволить; (давать право на что-нибудь — ещё) разрешать, разрешить, уст. дозволить, дозволить [Вона вскочила у комиші й бігла прудко, наскільки позволяв це Остап та густий очерет (Коцюб.); Вона позволяла йому любити себе і вважала се за велику ласку (Л. Укр.); Опанував запоріжцем Поганий татарин. Хоч позволив хан на пісках Новим кощем стати, Та заказав запоріжцям Церкву будувати (Шевч.)]; ~лити собі позволить себе [Він склав такий лист: «Шановний добродію! Ви вчора позволили собі тяжко образити мене. Тільки кров може змити ту образу» (Коцюб.)]; '—•льте (вежливая формула возражения, несогласия) позвольте [Саня: Помиляєтесь, Оресте Михайловичу, дресировка всякому потрібна. О р е с т: Позводьте, однак... (Л. Укр.); — Позвольте, ще не кінець на тім, — говорив Бенедьо (Фр.)]. позвужувати, -жую, -жуєш мног. сузить; (сделать уже, чем надо — ещё) обузить [Усім би добре пошито, тільки рукава широкі — треба позвужувати (Киев. у. — Сл.Гр.)]. позв'язувати, -зую, -зуєш мног. посвязывать (разг.), связ&ть [В темпу-темну ніч спу-, стять їх [човни] у рів на воду, ще й позв'язують (Мирн.)]. позв'язуватися, -зуємося, -зуєтеся мног. по- связываться (разг.), связаться [Всі кості мертві позв'язувались сухими жилами (Н.-Лев.)]. позгадувати, -дую, -дуєш мног. вспомнить, разг. вспомянуть [Катрю обняла якась радість божевільна: усе вона позгадувала і балакала не стихаючи (Вовч.)]. позганяти, -няю, -няєш и позгонити, -ню, -ниш мног. 1) (в одно место) посгонять (разг.), согнать [От уже й овець позгонили до гурту (Мирн.)]; 2) (с места) посгонять (разг.), согнать. позгасати, -сають мног. поугасать (разг.)% поугаснуть (разг.), угаснуть, погаснуть; (преим. прям. — ещё) потухнуть [Світить місяць серед неба, Зорі позгасали (Руд.); Полягло тоді головами усякої віри — й турецької, і козацької; старого й молодого віку позгасало (Вовч.)]. позгинати, -паю, -наєш мног. 1) посгибать (разг.), согнуть; (придать дугообразную ф&рму — ещё) изогнуть [Важко опустились лелеки на лужок кодо річки, поставали один проти одного і позгинали довгі шиї в задумі (Козл.)]; 2) (наклонить) по- склонять (разе.), склонить. позгинатися, -наємося, -наєтеся мног. 1) согнуться; (от холода — ещё) посъёживаться (разг.), съёжитьея; изогнуться [Машини їхали вулицями, обабіч яких позгиналися І вишні під вагою ягід (Рад. Укр., 1949, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)