Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поз 4 1 II03 вить [В її клункові були коралі та деяка одежина. Вона те все позбувала.. —та грошей було мало (Коцюб.)]. позбуватися1, -вається (без дополнения) мног. сбыться, книжн. свершиться. позбуватися2, -вагося, -ваешся, позбутися, -будуся, -будешся (кого, чого) 1) освобождаться, освободиться (от кого, от чего), избавляться, избавиться (от когб, от чего), разг. отделываться, отделаться (от кого, от чего), отвязываться, отвязаться (от когб, от чего), разделываться, разделаться (с кем, с чем); (удалять — о людях и вещах разг. — ещё) сбывать, сбыть (кого, что), сплавлять, сплавить (кого, что); (не давать жить где-нибудь разг. — ещё) сживать, сжить (кого); (о мыслях, мнении и т. п. — ещё) отрешиться, отрешиться (от чего); (искоренять в себе что-нибудь) изжив&ть, изжить (что) [Князь: ..Нині я здобув два царства: Одно, що зрадників позбувся хитрих, А друге те, що серце віднайшов Таке хоробре, щире, благородне! (Фр.)\ Багато наших районів назавжди позбудуться згубних суховіїв (Рад. Укр., 1949, ІП); 0 прокляття! Кому сказати? Хто навчить, як позбутися злої розлучниці, як привернути Прохора (Шияц); Хлопець ніяк не міг позбутись прикрого почуття (Козач.); Ленін піддавав критиці опортуністичні помилки лівих ціммерваль- дистів, допомагаючи їм позбуватися неправильних поглядів (Віогр. Леніна); Під режисурою Садовського я [І. О. Мар'янен- ко) позбувся театральних штампів, набутих в театрі Суслова (Минуле укр. театру)]; 2)^ лишаться, лишиться (кого, чего), терять, потерять (кого, что) [Сади, ще недавно обтяжені плодами, звільна позбуваються їх (Фр.); Маруся: ..Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері (Мирн.); Петро Гармаш — колгоспний бригадир Будівників. Минулою весною.. Зустрів Одарку і позбувсь спокою (Піде.)]; ~бутися життя лишиться жйзни [—Ти хіба не чуєш, Як хуртовина грає? Коли хочеш Позбутися життя, то вийди з хати, — понуро перший відказав і змовк (Л. Укр.)]', ~бутися розуму лишиться ум&, обезуметь [Чудний вій став. Коли б ще не позбувся розуму (Мирн.)]. иозбуджати, -джаю, -джаєш (редк.) и позбуджувати, -джую, -джуєш мног. побудить (разг.), разбудить. позбуджатися, -джаємося, -джаєтеся (редк.) и позбуджуватися, -джуємося, -джуєтеся мног. проснуться, книжен, пробудиться. позбуджувати см. позбуджати. позбуджуватися см. позбуджатися. позбудовувати, -дбвую,1 -довуєш мног. повы- страивать (разг.), повыстроить (разг.), вьі- строить, построить; (закончить стройку — ещё) поотстраивать (разг.), отстроить. позбути, -буду, -будеш см. позбуватися8, позбутися. позбутися см. позбуватися8• позва см. позов. позважувати, -жую, -жуєш мног. повзвёши- вать (разг.), взвесить; (всё— ещё) перевешать. позвалювати, -люю, -люєш мног. посваливать (разг.), свалить, повалить; (вверх дном или набок—ещё) поопрокйдывать (разг.), опрокинуть; (о большом, тяжёлом: сбросить сверху книжн. — ещё) низвергнуть, низринуть. позвалюватися, -люємося, -люєтеся мног. по- сваливаться (разг.), свалиться; (упасть— о деревьях, строениях и т. п. — ещё) повалиться; (упасть сверху книжн.—ещё) низвергнуться [П'яні рибалки ще довго танцювали, співали та пили. Декотрі позвалювались і лежали коло шинку в поросі (Н.-Лев.)]. позварювати, -рюю, -рюєшжиог. техн. посва- ривать (разг.), сварить [Електрозварники взялися до ремонту цих дорогих деталей. Вони позварювали рубці (Дону.)]. позвати (позву, позвеш и реже позову, позо- вёш) позвать [Та позвала дівчинонька козаченька в гості (Метл.); Він мав ще щось сказати, та тут їх позвали в горниці (Мирн.)]. позверхній редк. пнёшний; поверхностный [Син Яця-коваля, Іван рудоволосий, Рибалка і мудрець, поет і каменяр, Не надився на блиск і на позверхній чар, На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси (Рил.)]. позвивати, -ваго, -ваєш мног. 1) посвивать (разг.), свить; (о венках— обычно) поспле- тать '(разг.), сплести; 2) (сложить) посво- рачивать (разг.), посвёртывать (разг.), свернуть; (в трубки разг. — ещё) посвивать, свить [Понабивавши пістолети, секунданти поназначували їх, а потім, поробивши такі самі значки на Картках паперу, позвивали їх і вкинули до шапки (Фр.)]. позвикати, -каємо, -каєте мног. попривыкать (разг.), привыкнуть; (освоиться, примириться с кем, с чем — ещё) посвыкаться (разг.), свыкнуться [Вони вже, бачте, позвикали Скрізь по обідах куштувать (Гл.)\ Трактористи звали її своїм жайворонком. Справді, вони позвикали до неї, як звикають до жайворонка, що всю весну дзвенить їм над головою (Гонч.)]. позвисати, -сає мног. свиснуть; (низко склониться — ещё) подвешиваться (разг.), свеситься; (оттянуться, опуститься книзу — ещё) пообвисать (разг.), обвиснуть; (на что-нибудь, над чем-нибудь — обычно) понависать (разг.), нависнуть [Заснув п'яний на возі, ноги аж до колеса позвисади (Черниг. у. — Сл. Гр.)\ Дім такий білий, здоровий на підгір'ї стоїть^ Став ось. Верби позвисали над ним, сонечко грає в воді (Тесл.)]. позвичайнішати, -шаю, -шаєга разг. стать вежливее; присмиреть [Був розбишака на- все село, а в руках подержано його — позвичайнішав, став м'який, хоть в ухо бгай (Конотоп, у. — Сл. Гр.)]. по-звірячому, по-звГрському, по-звГрськи нар. 1) по-зверски, зверски [Сильно дуже, по- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)