Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поз 40 поз (Рад. Укр., 1950, IX)]; ~ний смаку лишённый вкуса, безвкусный; ~ішй і н- ддвідуальності лишённый индивидуальности, безличный. позбавленка ист. лишенка. позбавлення лишение. позбавленський ист. лишёнческий. позбавляння лишение. позбавляти, -ляю, -ляеш, позбавити, -влю, -виш 1) лишать, лишить [Буржуазія італійських республік позбавляла колись політичних прав осіб, що належали до дворянства (Ленін); Я пе маю чим годувати свого батька і тому привів його^ до вас... Годуйте тепер його самі, коли позбавили мене хліба... (Коцюб.)]; ~ти влади лишать, лишить власти, книжн. низлагать, низложить; ~ти громадянських прав юр. лишать, лишить гражданских прав, уст. лишать, лишить прав состояния; ^-»ти життя кого лишать, лишить жизни кого, отнимать, отнять жизнь у кого [Темний, дикий, безглуздий народ! Через якусь дурну вигадку., він ладен був розбити мені дорогий апарат, скалічити або й позбавити мене життя (Коцюб.)]; ^ти значення лишать, лишить смысла, обессмысливать, обессмыслить; ^ти розуму лишать, лишить ума; (только соверш. — ещё) обезумить; ~ти с л 6 в а юр. и пр. лишать, лишить слова [Голос покликача: Відпущеник Нартал сказав, що він не хоче знати Риму, що він би хтів скупатись в римській крові, за теє суд його позбавив слова (Л. Укр,)]; 2) (освобождать от чего-нибудь неприятного) избавлять, избавить, уст. уволить (только соверш.) [Хоч се не дуже вигідно для Вас, та, почасти, й для мене, але нехай вже так буде,— тим позбавите мене більшої мороки (Л.Укр.)]. позбавлятися, -ляюся, -ляєшся, позбавитися, -влгося, -вишся 1) лишаться, лишиться; 2) избавляться, избавиться [Чого тільки тепер не виробляєш, щоб посухи тої позбавитися! (Вишня)]. Ср. позбавляти 1—2. ¦озбивати, -ваго, -ваєш мног. 1) посбивать (разг.), сбить; (ударами отделить от чего- нибудь — ещё) пообивйть, обить; (с силой разг. — еще) посшибать, сшибить; (привести в негодность разг.. — ещё) поизбйть, избить [Баран роги позбивав (Манж.); Що град листя позбивав, то Кох думає, що то курка поїла (Л. Укр.); О р и н а: Тож краще не ходіть, до нашого двору, щоб бува підківок не позбивали (Собко)]; О '^ти пороги разг. по- обивать пороги [Заслав старостів, бо вже вони мені пороги позбивали, ходячи та нараджуючи, щоб я притьмом брався (Барв.)]; 2) (соединить, составить и т.п.) посбивать (разг.), сбить, посколачивать (разг.), сколотить; 3) (в соединении со словами пил, курява, крик, г & л а с и т. п.) поднять; (о пыли и т. п. — ещё) взвить; 4) (сделать пушистыми, рыхлыми или мягкими; о жидкости: вспенить) взбить; 5) (сделать масло) сбить, спец., обл. напахтать; 6) (изранить руку, ногу и т. п.) ссадить [Я собі теж позбивав коліна (Донч.)};^) (о хлебах, травах и т. п.) разг. а) (градом) повыбивать (разг.), выбить; б) (ногами) повытаптывать (разг.), вытоптать; 8) (настроить, подстрекнуть) разг. подбить. позбиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. сбиться; (собраться толпой — ещё) столпиться, разг. скучиться, сгрудиться; (изно^ ситься — об обуви — ещё) подбиться; (свернуться в комок — о волосах — ещё) скататься, спутаться, сваляться [Трава позбивалась докупи, ніби клубки чорних стрічок (Н.-Лев.); Коло шинку кріпаків ціла юрба, позбивались у купу (Мирн.); Позбивались мої кудрі (Сл. Ґр.)]. позбирати, -раю, -раєш мног. пособирать (разг.), собрать [Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (Н.-Лев.); Молодиця заметушилась: позбирала посуду, внесла до хати решту мамалиґи (Коцюб.); — Я тебе вдарю, що й зубів не позбираєш, ~- вискочив наперед з вилами в руках Левко (Грим.); Рано повставали, Позбирали всю громаду (Руд.)]. позбиратися, -раємосіг, -раєтеся мног. пособи- раться (разг.), собраться [Позбирались ду- качі, П'ють собі, гуляють (Руд.); У сільській бібліотеці позбирались читачі (Шп.)]. позбиткувати, -кую, -куєш (кого) обл. поиздеваться (над кем, над чем) [Бо виглядав так, що я свої діти геть позбиткував, гірше, як темний ворог (Стеф.)]. позбиткуватися, -куюся, -куєшся (над кем, над,чем) обл. поиздеваться; (сильнее) насмеяться, книжн. надругаться [Коли сани вискочили з щербинівського кутка, Левко не зразу повернув до лісу: хотілося подивитися, чи позбиткувалися парубки над Плачиндою (Ст.)]. позбігати, -гаю, -гаєш (с прям, дополнением: побывать повсюду) мног. разг. выбегать (разг.), обегать, оббегать [Там-то стежечок і до води й до сусіди, і до другої. Все то позбігали, повиходжували легесенькі ніжечки дівочі (Вовч.)]і позбігати, -гаємо, -гаєте мног. 1) посбегать (разг.), сбежать [3 двора й собаки наші позбігали (Баре.); Порозтавали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода (Квітка)]; 2) (вытечь через край— о вареве „ молоке, самоваре и т. п.) уйти, разг. убежать [Семениха.. прикладає до ватри трісок і пантрує, аби горшки не позбігали (Черемш.)]. позбігатися, -гаємося, -гаєтеся мног. 1) по- сбегаться (разг.), сбежаться [Діти з цілого села позбігалися (Чуб.)]; 2) (уменьшиться —о тканях, коже) сесть, ссесться. позбовтувати, -тую, -туєш мног» повзб&лты- вать (разг.), взболтать. позбувати, -ваю, -ваєш мног. посбывать (разг.), сбыть; (перен.: избавиться от чего-нибудь фам. — ещё) посплавлять, сплб- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)