Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
про 537 про нротолпйться (только соверш.), пропихиваться, пропихнуться, пропихаться [Задні проштовхувались наперед, щоб хоч глянути на незвичайного, рідкісного для Каховки щасливця (Гонч.); На вулицях людно надзвичайно, в крамницях просто не проштовхнутися (Собко); Ярина проштовхалась крізь натовп (Куч.)], проштопувати, -пую, -пуєш, проштопати, -паю, -паєш проштопывать, проштопать. проштрафитися, -флюся, -фишся разг. проштрафиться [Бувало, мати, коли ото дуже проштрафишся, ..штанці тобі спустить, та як почне перезати (Бат)]. проштрикувати, -кую, -куєш, проштрикнути, -ну, -нєш разг. прокалывать, проколоть, протыкать, проткнуть, книжн. пронзать, пронзить [Теодосієві вже давно хотілося спитати, чи довго вони так стоятимуть, та грізні погляди Куремси, немов голкою, проштрикували Теодосіїв язик (Хижн.)\ Панас Максимович був похмурий, зосереджений; він сердито орудував виделкою, наче хотів проштрикнути разом з кружальцями смаженої ковбаси і тарілку (Минко)]. проштрикуватися, -кується страд, в. прокалываться, протыкаться; пронзаться. Ср. проштр й кувати. проштукатурити, -рю, -риш проштукатурить. прошукати, -каю, -каєш проискать [Коли твою душу нудьга наполяже І ти прошукаєш утіхи дарма, Нехай вона з серця ніколи не каже — Що ніби утіхи ніде вже нема (Манж.)]. прошуміти, -млю, -мйш прям., перен. прошуметь; (кончить шуметь — ещё) отшуметь [Селезень підняв, як лук, тугі крилята І низько прошумів, і зник у вишині (Мал.); А мені пригадати — все в пам'яті встане, Десять літ прошуміло всього, десять літ... (Шер.); Прошуміли понад світом грози, Одійшла у небуття війна (Криж.)]. проща церк. 1) богомолье [Взяла Явдоха ціпок у руки та торбинку з харчами й подалась з людьми на прощу (Коцюб.)]; х о- д й т и на ~щу ходить на богомолье, па- лбмничать [Вона зав'язалась чорною хусткою., й почала щороку ходити у Київ на прощу (Н.-Лев.)]; 2) редк. прощение [грехов], отпущение [грехбв] [Трістане! в тебе є гріхи, великі, непростимі. На їх навряд чи проща є в святім Єрусалимі (Л. Укр.)]. прощавати: ~ваи, ^вайте разг. прощ&й, прощайте; (только в ед. ч. фольк. — ещё) просей-прощай [Зоставайсь здорова та не дожидай нас. Прощавай, сестро! (Вовч.); Прощавайте, ждіте волі, — гей, на коні, всі у путь! (Тич.)]. прощальний прощальный [Наша ескадра вийшла в море. У вухах довго звучали прощальні вигуки: — Щасливого плавання! (Борз.); На початку прощального обіду ще відчувалася деяка ніяковість і замішання (Жур.)\ В суворій задумі стояли бійці навколо могили, слухаючи прощальне слово гвардії майора Воронцова (Гонч.)\ Люблю я осіннії квіти, прощальну красу вечорів (Сос.)]. прощалышк уст. казак, устраивающий прощальную пирушку перед поступлением в монахи [Прощається з світом Покута. Хутко зачиниться за ним брама Межигірського спаса й навіки козака сховає чернецька ряса. Пийте до дна, щоб і за ваші окаянні душі помолився в монастирі прощадьник! (Панч)]. прощально нар. прощально [Прощально змахнувши рукою, Павло рушив до міста (Збан.); Прощально кували зозулі на далеких плавнях (Гонч.)]. прощання прощание [Мене ти проводжала, за звичаєм, І для прощання бракувала слів (Рил.); Довго Грицько згадував прощання з Орисею (Головко)]; н а ~ня на прощание [На прощання вони міцно потиснули один одному руки (Ле і Левада)]. прощати, -щаю, -щаєш, простити (прощу, простиш) прощДть, простить, (не ставить, в вину чего-нибудь — также) извинить, извинить; (оставлять без внимания совершён* ный проступок фам. — ещё) спускать, спустить [Мати любила оцю найстаршу дочку св сестри, мов рідну дитину, і прощала їй усі примхи і вади (Коб.); — Чим же ти винна, що кажеш, щоб я простив тебе? — каїзав їй Микола, пригорнувши її до свого серця (Квітка); Л ю ц і и: Прости, Сем- пронію, і не вважай на запальні слова (Л. Укр.); За це я прощала йому все, навіть ті непростимо кепські вірші, що він раз написав на мій бенефіс (Л. Укр.)]; прости господи (в значении вводных слов при отрицательной оценке) разг. уст. прости господи [— I зародиться ж таке, прости господи! — якось не своїм голосом знову обізвався дід (Мирн.)]; простіть н а цім слові извините за выражение; О ^щай, ~щайте прощай, прощайте; (только в ед. ч. фольк. — ещё) простй-про- щай [їхав козак за Дунай, Сказав: (Дівчино, прощай!» (Чуб.)); останнє ~щай последнее прости [На хвилину спиняю [плуг], одриваю шматочок старої газети, що завалялась у кишені, й пишу на коліні: «По дорозі у вічність останнє прощай» (Коцюб.)]. прощатися, -щаюся, -щаєшся, проститися* (прощуся, простишся) 1) прощаться, проститься; (при уходе откуда-нибудь уст. — ещё) откланиваться, откланяться [Як стали прощаться, то якби нас не розняли, то, здається, так би обох і в домовину поло* жили (Стор.); Венера низько поклонилась І з панотцем своїм простилась, А він її поцілував (Котл.); Прощаючись з землею, заливало [сонце] хмари й землю огняним світом (Мирн.); Прощатися з Леніним приходили селяни навколишніх сіл (Біогр Леніна); Програвши в карти далеко за північ, чиновник став прощатись (Мирн.)]; душа з тілом ~щається разг. душа с телом расстаётся, душа с телом прощается [Панський сторож., ось розкриває очі.. То ними світить донора? чи посилав прокльони?.. Ні, то душа прощається з тілом |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)