Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поз 44 поз до кого) поздороваться (с кем), обл. поздоровкаться (с кем) [Комсомолець радісно поздоровкався з Іскровим (Бойч.); Через деякий час, проходячи коридором, Зоя поздоровкалася до трактористки (Гонч.); Костя пішов з Меласею, щоб поздороватись з приятелями, що у дворі жили (Квітка)]. поздоровлення поздравление [Він мотнув головою, не відповідаючи нічого на мов поздоровлення (Фр.)]. поздоровляти, -ляю, -ляєш, поздоровити, -влю, -виш (кого) 1) поздравлять, по- вдравить (когб) [Тепер поздоровляю вас 8 новим щастям, новим здоров'ям (Н.-Лев.); В урочистій тиші командуючий Чорноморським флотом поздоровив усю ескадру (Куч.)]; 2) (только соверм.) обл. поздороваться (с кем) [Ідучи на обід, Євгеній побачив Барана на подвір'ю, як порався щось коло криниці. Він поздоровив його (Фр.)]; 0 ~ров, ббже уст. дай бог здорбвья [Поздоров, боже, мого старого та и мене біля його: сам рано встає,— мене не будить до кужеля лляного (Ном.)]. поздоровний поздравительный [Павло Романович вручив декому з присутніх поздоровні листи і подарунки від обкому партії за бойові справи (перекл. з І. Козлова)]. поздоровник поздравитель. поздоровниця поздравительница. поздоровшати, -шаю, -шаєш и поздоровішати, -шаю, -шаєш и (реже) поздоровіти, -вїю, -вієш поздороветь; (после болезни — ещё) окрепнуть [Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (Н.-Лев.); І сам він останнім часом поздоровішав, зміцнів (Гонч.); Ви й так нівроку вам, а в нас поживете, зразу почуєте, як поздоровіли (Мирн.)]. поздрастуватися, -туюся, -туєшся разг. поздорбваться [Матвійко догадався, що це, мабуть, і є мельник, і собі поздрастувався (Донч.)]. поздряпувати, -пую, -пуєш мног. посцарйпы- вать (разг.), сцарапать. поздувати, -ваю, -ваєш мног. 1) (унести, сбросить) посдувать (разг.), сдуть [Аж потріскалася земля, з якої місцями поздувало сухий, як пісок, сніг (Грим.)]; 2) (поднять или расширить напором изнутри) повідувать (разг.), вздуть; 3) (о ценах) разг. повздувйть, вздуть, повзвинчивать, взвинтить. поздумувати, -мую, -муєш мног. поприпоми- нать (разг.), припомнить, вспомнить [Став здумувати та писати, що в його дома є. Усе, усе поздумував (Чуб.)]. позеленити, -ню, -ниш позеленить; (запачкать в зелени) зазеленить; (покрыть зеленью) озеленить [Та ось рушило небо, позеленивши на світанні наші обличчя (Коцюб.); — Сюди-сюди! — гукав він на Галю, що мала була сідати прямо на траву, — позелените плаття (Мирн<); Не жди весни, — святої долі! Вона не зійде вже ніколи Садочок твій позеленить (Шевч.)]. позеленитися, -питься зазелениться [На тра- 1 ві позелениться полотпо (Миусск. окр.—Сл. Гр.)]., позеленілий позеленевший, позеленелый [Крізь позеленілі шибки ^ледве пробивається світ у хату (Мирн.)]. позеленіти, -нію, -нієш позеленеть [Солом'яний дах позеленів від їдкого моху (Коп.); Вродливе обличчя [кріпака] позеленіло й судорожно кривилося в якихось неймовірних муках (Баш)\; в о ч А х ~нів (^нїло) безл. в глазах позеленеет (позеленело) [Тягне він здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від ве- I ликої натуги... (Коцюб.)]. [ позеленішати, -шаю, -шаєш позеленеть, стать более зелёным. | поземельне 1) прил. см. поземельний; 2) (род. поземельного) сущ. ист. поземельное, по- земёлыцина, позёмщина [Прогнали чи перестріляли цих павуків-панів, що вічно смоктали з селянина орендне, подушне, поземельне (Ле)]. поземельний спец. поземельный; ^па р ё н- т а поземельная рента [Ви знайдете, далі, у Маркса аналіз походження поземельної ренти капіталістичного типу і її відношення до історично попередніх форм ренти.. (Ленін)]. позёмий см. поземний. позёмка, редк. поземок, -мку позёмка, поземица [Снігова хурделиця. Клубочаться замети. Навскоси через шлях переповзають сиві пасма поземки (Волош.); Навкруги димились поземком білі поля (Гонч.)]. поземний, (реже) позёмий разг. 1) горизонтальный [Проміння сонця, майже поземне, просякало крізь густе мереживо листя (Собко); Демидів нарисував на таблиці дві лінії поземі і три простовисні (Мак.)]; 2) ав. бреющий [Зовсім низько, на поземному леті, пройшли червонозорі наші винищувачі (Риб.)]; 3) (только поземний) редк. земнбй [Котилася нова хвиля народних повстань на панів, — весна вуркотіла грізною поземною силою (Ле)]. поземно нар. разг. горизонтально [Попудрен- ко вистрілив дві зелених ракети поземно (Шер.); Важкий дим* спинявся і простилався знову поземно (Смол.)]. позёмок см. позёмка. позёр, -ра позёр [Ніяковий, сутулий, в гімна- [^ зичній Наївній формі, мрійник і позер, Що тратився в компанії незвичній, Як, зрештою, умію ще й тепер, — Такий я був у Корсуні, над Россю (Рил.)]. позёрка позёрка [Жінки не всі ставилися а симпатією До Нелі Річинської. Ніхто не заперечував Нелину красу, але були такі, що вважали її за рафіновану позерку (Вільде)]. позернитися, -нйться обл. уродить [с хорошим зерном] [Добре ж, як позерниться добре гречка (Кролев. у. — Сл. Гр.); Пробуджена чудодійною рукою земля позернилася дорідними хлібами, родючі соки побігли по стеблу... (Горд.)]. позёрство позёрство. позживати, -ваємо, -ваєте мноё. 1) (игбаеі* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)