Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
доз 45 по» тъся от чего) изжить; 2) (изгнать кого- нибудь) разг. посживать (разг.), сжить; 3) обл. прожить [Ми з бабою вік позживали (Лебед. у. — Сл. Гр.)]. позжинати, -паю, -наеш мног. сжать. поззивати, -ваю, -ваєш мног. посзывать (разг.), созвать [Ой на то ж я вас усіх поз- зивав, щоб медом-вином усіх поштував (Чуб.)]. позйв, -вупозывов до блювоти мед позыв к рвоте. позпвайло, позивана м. и ж. р. обл. сутяга, сутяжник (о мужчине)у сутяжница (о женщине) [Ну й позивана ж він! (Лохе, у.— Сл. Гр.)]. позивальник юр. истец [Як підкоморій, він добре знав, що позов подають до рук позивальників за шість тижнів до суду (Тулуб)]. позивальниця юр. истица, позивання возбуждение дела, возбуждение процесса; привлечение к суду [Треба по- мститися за рану, за образу, за все.. Але на позивання треба грошей, багато грошей^ (Т у л у б)]. позивати, -ваю, -ваєш (кого) предъявлять иск (к кому); привлекать к [судебной] ответственности (кого); судиться (с кем) {Наумиха стріла його з оповісткою з суду, що приніс десятник. Роман позивав Семена за позичені гроші (Коцюб.)] Риндичка: ..Виж знаєте мого Рябка... Торік Палажка, Гунина невістка, позивала мене за те, що нібито він порвав на ній нову юбку (Кроп.); Мислі до суду не позивають (Ном.)]; ~ти в суд (до с ^ д у) подавать в суд [Той чоловік, що позичав гроші, теж напосів, у суд хоче позивати (Коцюб.)]; ^ти на суд вызывать на суд [Казидорога: .. Хочу злодія на суд громадський позивати (фр.)\. , \ позиватися, »ваюся, -ваєшся судиться; (с целью добиться для себя выгод всякими способами разг. неодобр. — ещё) сутяжничать, уст. заводить тяжбу, вступать в тяжбу; (продолжительное время уст.— ещё) тягаться [Не просити прийшла я, — я прийшла позиватись (Н.-Лев.); Юда: ..3 сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку (Л. Укр.)]. позивач, -зйвача юр. истец. позивачка юр. истица. позивний мор., радио позывной. позивні 1) прил. см. позивний; 2) (род. позивних) сущ. позывные [Вони- кожної миті сподівалися позивних з Москви (Куч.)]. позика 1) (преим. в официальном употреблении) заём; ссуда [В придушенні революції [1905—1907 рр.] царизмові допомогли західноєвропейські і американські імперіалісти, давши йому позику 2 млрд. карбованців (Іст. Укр. РСР)]; передплата ~ки подписка на заём; насіннєва ~ка семенная ссуда [Ви гадаєте, що це для того пишеться, щоб ви насіннєву позику повертали?! Нічого подібного! (Виш- ня)]\ 2) (деньги или что-нибудь, одолженное на некоторое время, преим. у частных лиц) заём, долг [Маруся: Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми тобі повернемо оту позику? (Стар.)', Одружився. Батька й матір у такі позики втопив, що й ушей не видно (Барв.)]; дати в ~ку дать в долг, дать взаймы; за ~ку— в і д д яка погов. долг платежом красен; 3) одалживание [Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (Коцюб.)]. позиковий заёмный; (относящийся к займу — ещё) займовый [Він [лихвар] переписував позикові листи, нараховував проценти на проценти (Тулуб)]. позикодавець, -вця юр. заимодавец, уст. заимодатель; ссудодатель. позикодавиця юр. заимодавица, уст. заимо- д&тельница. позикодержатель, -теля, (реже) позикодержець, -жця займодержатель. позикодержателька заимодерж&тельница. позикодержець см. позикодержатель. по-зймиьому, по-зимовому нар. по-зймнему [А уже ж я та не по-зимньому грію: Зоря з зорею перемигнутися не вспіє, — Як я поломенію (Тич.); Із світлиці вийшов хірург, одягнений по-зимовому (Шиян)]. позимувати, -мую, -муєш позимовать (разг.). позирати, -раю, -раєш смотреть, глядеть; (время от времени — ещё) посматривать, поглядывать [Два спостерігачі за повітрям невпинно позирали в небо у великі біноклі (Куч.); Над яром Залізняк витає І на Умань позирає, Гонту виглядає (Шевч.)', Мовчать старшини, один на одного позирають (Ле)\ Позирас, як собака в ярмарку (Ном.)]; ~ти вовком, бісом смотреть бирюком (волком), чертом [Сашко позирав вовком з-під брів (Смол.)]; ~ти скоса (к 6 с о) разг. поглядывать искоса, коситься [Сердячись, циганка позирала скоса на чоловіка (Коцюб.); Микола косо позирав на інтенданта Гаркушу (Куч.); В місті починали непевно говорити про її сестру Надію, а через це і на неї починали позирати скоса в земстві (Сміл.)]. позирк, -ку обл. взгляд [Уся вона, кождий її рух, кожда рисочка, кожде слово, кождий позирк її очей — усе в неї було таке, що я від першої хвилі забув себе (Фр.)]; за першим ^ком с первого взгляда [Пізнав мене за першим позирком і простягнув мені руку (Фр.)]. позиркувати, -кую, -куєш посматривать, поглядывать; бросать взгляды [Не зна, а наструнив уха и позиркує на двері (Вовч.); Моторист Василь Пшеничний., ревниво позиркував на жваву пару (Волош.)]. позирнути, -пу, -неш взглянуть, разг. глянуть [Тривожними очима позирнув Максим па оружних людей (Фр.); Клим знову кліпнув очима, розгублено позирнув на Віру і враз сильно почервонів (Грим.)]. позйрці нар. обл. 1) не выпуская из виду, не выпуская из вида; 2) украдкой. позискатп, -каю, -каєш (що) обл. добиться (чего) [Полюбивши її і стративши всяку надію позискати її руку, Нестор .поки- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)