Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лоз 46 нув філософію, вступив до семінарії (Фр.)]', <-^ти кого добиться расположения чьего, книжн. снискать расположение чьё [Він думав, що лагідністю, уступками пози- скає Довбущуків (Фр.)]. позитив фот. позитив. позитивізм, -му филос. позитивизм. позитивіст филос. позитивист. позитивістка филос. позитивйстка. позитивістський филос. позитивистский. позитивний 1) положительный, книжн. позитивный; {подтверждающий у выражающий согласие — ещё) утвердительный [Донецькі письменники видали ряд збірників оповідань, нарисів, поезій, які знайшли позитивну оцінку нашого вимогливого читача (Літ. газ., 1950, VIII)]', ~на відповідь утвердительный ответ; ~ний герой, образ лит. положительный герой, образ [Визначним досягненням революційного романтизму Шевченка є створення образів позитивних героїв з народу (Іст. укр. літ.)] ;^на р є а к ц і я мед., перен. положительная реакция [Позитивна шкірна реакція з'являється відносно швидко після початку захворювання (Мікр. ж., 1956, XVIII, І)]; 0 ~на філософія позитивная философия; 2) фот. позитивный; ^ шій відбиток позитивный отпечаток; 3) фиг. положительный [Ядро будь- якого елемента несе позитивний заряд (Наука і життя, 1956, 12)]. позитивність, -ності положительность; позитивность; утвердительность. Ср. позитивний 1. позитивно нар. 1) положительно; позитивно; утвердительно [Сонячне світло позитивно впливає на настрій і психіку людей, на їх здоров'я і працездатність (Наука і життя, 1956, 7)]\ 2) положительно [Атом складається з позитивно і негативно заряджених частинок — протонів та електронів (Наука і життя, 1956, 10)]. Ср. позитивний 1, 3. позитрон физ. позитрон [Електрон і позитрон, взаємно знищуючись, породжують дуже коротку електромагнітну хвилю (Рад. Укр., 1946, V)]. позитура уст., ирон. позитура [Монументальну позитуру Антін мабуть вкрав з обкладок московського календаря, де намальований монумент Мініна та Пожарського (Н.-Лев.)]. позиційний позиционный [Почалась позиційна війна (Шер.)\ Згодом він [шахіст] здійснив красивий позиційний удар і добився матеріальної переваги (Веч. Київ, 1957^ XII)]. позиційність, -ності позиционность. позиція позиция; (местонахождение—ещё) положение [Вночі рота окопувалась уже на новій вогневій позиції (Гонч.); Наша радянська література стоїть на передовій позиції боротьби за мир у всьому світі (Літ. газ., 1955. /); Позиція дуже зручна тим, що тут і ліс, і вода, і пасовисько для коней (Кач.)]; політика з '--' ції с й- л и политика с позиции силы; стати у ~ цію уст. стать в позицию [Йон ..став у позицію, .. підняв кумедно догори плечі, ..закомандував (Коцюб.)]. познчайло разг. заимодавец; ростовщик. позичальник юр. заёмщик. позичальниця юр. заёмщица. позичання занимание, заём. позичати, -чаю, -чаєш, позичити, -чу, -чиш 1) (у кого) занимать, занять, брать в долг, взять в долг, брать взаймы, взять взаймы, разг. заимствовать (несоверш. и соверш.), позаимствовать (соверш); (немного разг.— ещё) призанимать, призанять [Пішов Хома по сусідах позичати хліба, та ніхто не дав (Коцюб.); У сусіда ума не позичиш (приказка)] ; ^тиуС і р к а (Р я б к а) очей разг. а) сгорать, сгореть со стыда (от стыда) [Той, що питав, і остався як опечений, почервоніє стида ради, як рак, і, позичаючи у Сірка очей, стане ховатися за людей (Квітка)]; б) смотреть, посмотреть бесстыжими глазами, глядеть, поглядеть бесстыжими глазами [У Сірка очей пози- ча (приказка)]', розуму (р у к и т. п.) н е ~чатп ума (рук и т. п.) не занимать стать [Я не дурний, і розуму мені не позичать у людей (Н.-Лев.)\ Станьмо й ми такими, як люди... Знайдемо роботу, рук не позичати... (Мирн.)]; 2) (кому) одалживать, одолжать, одолжить, давать в долг, дать в долг, давать взаймы, дать взаймы; ссужать, ссудить (кого и кому), обл. занимать, занять [—Сестро!—каже брат,—коли твоя ласка, позич мені грошей! (Вовч.)', Князь: ..Не маєш списа!? Бідний ти, небоже! Чи маю я позичити тобі? (Фр.)]; ~чати гроші на проценти давать деньги на проценты, уст. давать дёпьги в рост; 3)(перен.: брать, взять, приспосабливая, используя для чего-нибудь) редк. заимствовать (несоверш. и соверш.), позаимствовать [Вашоп> уміння од вас ми позичаємо тепер — бороти ворога! (Тич.)]. позичений 1) занятый, взятый в долг, взятый взаймы; заимствованный, позаимствованный; призанятый [Вдову давно вже поховали В чужій позиченій труні (Шевч.)', Позиченими зубами кістки не розгризеш (приказка)]', 2) одолженный, данный в долг, данный взаймы; ссуженный; занятый; 3) заимствованный, позаимствованный [Десь, колись, в якійсь країні Пробував поет нещасний, Тільки й мав талан до віршів Не позичений, а власний (Л. Упр.)]. Ср. позичати 1—3. позичення заём. позичити см. позичати. позичка 1) (преим. в официальном употреблении) ссуда [Услід за купівлею товарів на гроші з'явилася грошова позичка.. (Енгельс)', Може бути і третя форма спорудження будинків — на мішані кошти. З одного боку, колгосп виділяє кредит для видачі колгоспникам позички на спорудження будинків, і, з другого боку, колгоспник додає до цієї позички певну суму з власних коштів (Матер. XX з. КПРС)]; 2) (день- ги или что-нибудь, взятое взаймы, преим* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)