Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поз 47 поз- у частных лиц) заём, долг [В а силы .. Шкандибиха ще й тепер, даючи гроші під заставу, одхоплюв нивку по нивці від бідноти, що не спроможеться у строк позички віддати... (Мирн.); Заспівав би, — був голосок, Та позички з'їли (Шевч.)]; в ~ку (в значении нар.) взаймы. позичковий ссудный; (взятый или данный в долг) заимообразный. позичково нар. заимообразно. аозйчник редк. заёмщик [Позичниками грошей в банку записувались вони обоє (Н.-Лев.)]. позівати, -ваю, -ваєш обл. зевать; (время от времени — ещё) позёвывать [Злегка по- зіваючи, лагодився прилягти і віддихнути після доброго обіду (Фр.)]. позіпати, -паю, -паєш обл. погорланить;* (неистово — ещё) повопйть [Позіпай довше, то я тобі затулю рота! (Сл. Гр.)]. позїр, -зору обл. 1) взгляд, взор [А який позір у тих людей — дикий, зловіщий! (Фр.)]; давати ~р а) осматривать [Війт з війтихою ходили по подвір'ю і давали позір (Черемш.)]; б) (на кого, на що) присматривать (за кем, за чем) [Просив його давати позір на Готліба, щоби вчився й привикав до порядку (Фр.)]; і на ~р немає (совсем нет) и напоказ нет [I на позір немає кавунів, а сіяв густо (Волч. у.-— Сл. Гр.)]\ на ~р на взгляд [Так як на позір, то це масло наче таке саме, як і те (Пирят. у. — Сл. Гр.)]; 2) вид [Ось візьміть оцю диню; позір гарний у неї {Волч. у. — Ґл. Гр.)]. позірний кажущийся [При всій своїй позірній силі самодержавство виявилось безсилим.. (Ленін)]. позіскакувати, -куємо, -куєте мног. пососкй- кивать (разг.), соскочить [Слуги позіскакували з постелі (Н.-Лев.)]. позітхати, -хаю, -хаєш (за ким, за чим и по кому, по чбму) повздыхать (по колі, по чём ы о ком, о чём). позіх, -ху зевок [Втомлена і захрипла від тютюну і суперечок старщина частіш ковтала позіхи (Тулуб)]. позіхальний зевательный. позіхання зевбта, зеванье, разг. позевота; позёвывание [Васюта ледве стримав позіхання (Шовк.); Розмова її часто переривалась позіханням (Л. Укр.)]. Ср. позіхати 1. позіхати, -хаю, -хаєш, позіхнути, -ну, -пёш 1) зевать, зевнуть; (только несоверш. — время от времени разг. — еще) позёвывать [Баба Зінька сиділа за столом і позіхала (Н.-Лев.); Собака голосно позіхнув і насторожено повернув голову (Вільде)]; ~хатгі цілий день зевать целый день, прозевать целый день; 2) (перен.: показывать, обнаруживать глубину — об отверстии и т. п.) зиять, зазиять, уст. вевать (только несоверш.) [Дев'ятий грізний зал' У глибині якісь печери позіхали чорні (Л. Укр.); Ще куіька кроків, і перед ногами мойого провідника позіхну ча чорна безодня (Фр.)]; ~хати чим а) зиять чем [Іван ще спав, піч позіхала в кутку чорним отвором пащі (Коцюб.)]; б) дышать чем, книжн. извергать что [Мчалася чорна потвора, нависала над землею і позіхала полум'ям... (Коцюб.)]; 3) (перен.—о ветре) повевать [Утомилась завірюха, Де-де, позіхає (Шевч.)]. позіхатися, -хається бегл. разг. эевйться* [Ляжмо спати., вже й мені часто позіхае- ться (Барв.)]. позіхи, -хів зевбта; ~хи папіли разг. зевбта напала. позіхнути см. позіхати. позіходитися, -димося, -дитеся см. посхбдити- ся. позіхбти, -хот разг. зевбта [Стрепенулась- бурса; де ті й позіхоти поділися — аж очі засіяли (Вас.)]. поз'їдати, -даю, -дбєш мног. 1) посъедать (разг.), съесть; (всё— ещё) поесть [Зо всіх гладишок чисто було вершки поз'їдаю, наче той кіт (Барв.); Що не було, все поз'їдали, Горілку всю повипивали, Як на вечері косарі (Котл.)]; 2) (испортить) поизъёсть (разг.), изъесть; (вызвать окисление, гниение — ещё) поразъедать (разг.), разъесть; (о зубах— стереть) посъед&ть- (разг.), съесть. поз'їжджати, -джаємо, -дж&єте мног. 1) по- съезжать (разг.), съехать; 2) (вверх, по подъёму) редк. повзъезжать (разг.), взъехать. поз'їжджатися, -джаємося, -джаєтеся и обл.. поз'їздитися, -димося, -дитеся мног. по- съезжаться (разг.), съехаться [Фургони поз'їжджалися до куреня (Н.-Лев.); До мене поз'їздилися бригадири, майстри врожаїв, агрономи з цілої області (Янов.)]. поз'їжджувати, -джую, -джуєш (испортить ездой) мног. разг. поизъёздить (разг.), изъездить. поз'їздитися см. поз'їжджатися. позлазити, -зимо, -зите и позлізати, -з?ємо,. -заєте мног. 1) (откуда, с чего) слезть; (ползком — обычно) сползти; (из экипажа, трамвая и т. п., с лошади и пр. — обычно) сойти [Декотрі [хатки] попримощувались- на крутих боках долини.. Декотрі позлазили наниз, поховались між купами каміння (Н.-Лев.); Починають орендарі Самі міркувати, Як їм, грубим орендарям, З дуба позлізати (Руд.); Кілометрів за три від села спинилися, позлазили з саней (Шиян); Тугар Вовк і Мирослава позлазили з коней (Фр.)]; 2) (наверх) влезть, разг. взлезть; (ползком — обычно) повсползать (разг.), всползти [А хлопці., так аж на верби позлазили і вкрили їх, мов ті галки... (Квітка); А деякі [жаби] позлазили на нього, Та ще й сміються відтіля — Не- боїмось, мов, короля! (Гл.)]. позламувати, -мую, -муєш и (реже) позлбм- лювати, -люю, -люєш мног. 1) сломать; (целиком — ещё) поизламывать (разг.), по- изломать (разг.), изломать [Якась недобра- душа вишеньки мені позламувала (Богод. у. — Сл. Гр.)]; 2) (открыть — о замках) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)