Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 1 05 роз розгубитися см. розгублюватися. розгублений 1) прич. растерянный [Посадили одного студента [в санки] й послали збирати по дорозі розгублених панотців (Н.-Лев.)]; 2) прил, перги, растерянный, потерянный; (выражающий или заключающий в себе недоумение — обычно) недоуменный, недоумевающий [Розгублена, вся мокра, ..вона спинилась біля свого двору, не знаючи, що їй робити (Збан.)]\ ^ний вигляд растерянный вид [У хлопця був такий розгублений і смішний вигляд, що сторож не витримав і зареготав (Донч.)]; ^ний погляд растерянный взгляд, недоуменный взгляд [Йон дивився розгубленим поглядом, на Маріцциному обличчі блукав якийсь загадковий усміх (Коцюб.)\\ ходить ~ний, з ^ним виглядом рагг. ходит растерянный, с растерянным (потерянным) видом; (сильнее — ещё) ходит как потерянный. розгубленість, -ності растерянность; (о крайнем замешательстве — ещё) смятение [Свою розгубленість він спробував приховати насмішкою (Шовк.)]. розгублення растерянность [У місті було тривожно, відчувалася дезорієнтація і розгублення (Козл.)]. розгублено нар. растерянно; недоумённо, недоумевающе [Юрко вийшов на шлях біля корчми і, постоявши, сів розгублено в траву над ровом (Козл.); Блажеико, моргаючи довгими вусами, розгублено дивився на свою кров (Гонч.)]. Ср. розгублений 2. розгублювати, -люю, -люєш, розгубити, -гублю, -губиш растеривать, растерять; (рассыпая в разных местах, ронять одно за другим ^ разг. — ещё) рассаривать (редк.), рассорить; (соверш. — всё, многое — ещё) разронять [Лев: ..Я ледь що вибрався живий на берег І рибу розгубив... (Л. Укр.); Арсен добре знав, що, вийшовши заміж, Тася розгубила шкільних подруг, а нових у неї не було (Дмитр.); Як дівчина, ридає тополина, Що розгубила листячко своє (Шп.)]. розгублюватися, -лююся, -люешся, розгубитися, -гублюся, -губишся 1) растериваться, растеряться; (перен.: не находить правильного решения — ещё) терять голову, потерять голову, теряться, потеряться, разг. опешить (соверш.) [Заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Мирн.)\ Поки він дійшов додому, сумні думи його неначе розгубились по дорозі (Н.-Лев.); Іванко завжди розгублювався, коли зустрічався з Роксаною (Хижн.); А хіба не було такого, що величезний сом, упіймавшись на гак, стяг діда Олофіра з човна? І думаєте — дід розгубився, випустив здобич? Ні, не випустив (Донч.)]; гатися в товаристві теряться, растеряться в обществе; н є вбитися не растеряться, найтись [Комісар не розгубився. Дав розпорядження партизанам відтягти ворога вбік (Янов.)]; не убившись не растерявшись, не теряя присутствия духа; 2) страд, з. (несоверш.) растериваться; рассариваться; ср. розгублювати. розгуджений расхулённый; расхаянный [Суджене — не розгуджене (Ном.)]. Ср. розтулити. розгудити, -джу, -диш разг. уст. расхулить; (сильнее разг. — обычно) расхаять. розгудітися и розгустися, -гудуся, -гудёшся разг. разгудёться; (о насекомых—обычно) разжужжаться [Розгулись заводи, розшумілись води, в'яне моє серце, в'яне з насолоди од твоїх очей (Сос.)]. розгуканий редк. разгулявшийся, разыгравшийся [Тільки невеличка горстка найсиль- ніших — п'ять їх було — .. держалися ще просто, мов шпиль скали серед розгуканої заливи (Фр.)', Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (Стеф.)]. розгукатися, -каюся, -каєшся (окликая кого- нибудь) раскричаться. розгул, -лу разгул [Ночами п'яний розгул із Матюхою на чолі. Я оці дні ходжу як сам не свій (Головко); Триріччя 1908—1910 років було епохою розгулу чорносотенної контрреволюції, ліберально-буржуазного ренегатства і пролетарського зневір'я та розпаду (Ленін)]. розгулля разг. разгулье, разгул. розгулювати, -люю, -лгоєш, розгуляти, -ляю, -ляєш 1) (кого, что) разг. разгуливать, разгулять; размаивать, размаять [Іван з Максимом перестріли його на розі Московської і, як старого товариша, покликали розгуляти солдатську тугу за чаркою (Смол.)]', 2) (только несоверш.: прохаживаться, прогуливаясь) разгуливать [Весілля було пишне та бучне; молодий і молода були такі наряджені; старости у червоних шовкових рушниках розгулювали; горілка річкою лилася... (Мирн.)]. розгулюватнся, -лююся, -люешся, розгулятися, -ляюся, -лябшся 1) разг. разгуливаться, разгуляться; (избавляться от ощущения разбитости после недостаточного отдыха, сна разг. — ещё) размаиваться, размаяться; (только соверш. — о крайней степени проявления возбуждения в действиях, поступках) разойтись; (гулять, увлекаясь кутежами — обычно) раскутиться [У клубі охочим до танців було де розгулятися (Чорн.); До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався, І не на жарт-таки, сердега, розгулявся (Г.-Арт.)', Після вечері діти так розгулялися.., що довго не хотіли лягати спати (Сміл.)]\ 2) (о явлениях природы, проявлениях психики и т. п.) разг. разгуливаться, разгуляться; (о дожде, буре и т. п. — ещё) расходиться, разойтись [Вітер розгулювався, збиралося на дощ (Гонч.); Сонце розгулялося — воно наче розсердилось — пекло (Мирн.); А Галин сон розгул юна всь, і мислоньки починали блукати і роїтися коло всього доброго та одрадісного вперед себе далеко-далеко... (Вовч.)]\ клялосьбезл. разгулялось; нерви клялися пёрвы расходились; 3) страд, з. (necoeepiu.) разгуливаться; размаиваться; ср. розгулювати 1. розгуляний 1) разгулянный; размаяпный: |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)