Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 104 ро» ків, розграбовували вже заготовлений хліб (Іст. Укр. РСР)]. розграбування разграбление. розграбувати см. розгрібати. розграбувати см. розграбовувати. розгравати, -раю, -раєш и редк. розігрувати, -рую, -руєш, розіграти, -раю, -раєш разыгрывать, разыграть [Дівчата розбиваються на два гуртки.., намагаються прорвати коло, розігруючи все, про що співає пісня (Коч.)]. розграватися, -раюся, -раєшся и редк. розігруватися, -руюся, -руешся, розігратися, -раюся, -раєшся 1) разыгрываться, разыграться [Надворі розігралася буря (Чорн.); — Куди ти підеш? — гукнули на неї дівчата. — Ще тільки розігралися, а ти вже і втікати (Квітка)]', діти гралися дети разыгрались, дети разрезвились; 2) страд, з. (несозерш.) разыгрываться [Інколи Борисові здавалося, ніби., все робиться само собою, немов по нотах розігрується чудесна симфонія (Собко)]. розграфити см. розграфлювати. розграфлений разграфлённый. розграфлення разграфление. розграфлювання, розграфляння разграфление. розграфлювати, -люю, -люєш и розграфляти, -ляю, -ляєш, розграфити, -флю, -фйш разграфлять, разграфить. розграфляння см. розграфлювання. розграфляти см. розграфлювати. розгрёбений разгребённый. розгребти см. розгрібати. розгризання разгрызание. розгризати, -заю, -заєш, розгризти, -зу, -зеш разгрызать, разгрызть [Одна з мавп схопила горіх обома лапами й спритно розгризла, вибираючи зерно (Донч.)]. розгризатися, -заюся, -заєшся, розгризтися, -зуся, -зешся разгрызаться, разгрызться; (только соверш. перен.: поссорившись, переругаться со многими или между собой) разг. неодобр, перегрызться [Вона ж, як та собака, розгризлась з усіма родичами (Кобел, у. — Сл. Г р.)]. розгризений разгрызенный. розгризти см. розгризати. . розгризтися см. розгризатися. розгриматися, -маюся, -маєшся раскричаться; разг. разораться [Оце як розгримався! (Ном.); А нуте лиш, годі вам! От справді розгримались, як на дурного! (Вовч.)]. розгримітися, -миться разг. разгремёться [Розгримілися громи, і земля під пшеницями задрижала (Черемш.)]. розгримований разгримированный. розгримувати, -мую, -муєш разгримировать. розгримуватися, -муюся, -муєшся снять грим, разгримироваться. розгрібання разгребание. розгрібати, -баю, -баєш, розгребти, -бу, -беш и обл. розграбувати, -бую, -буєш, розграбати, -баю, -баєш разгребать, разгрести [Балабуха підвівся, почав розгрібати сіно й вглядів щось кругле та здорове (Н.-Лев.); Розгріб Чіпка ногами, сніг одкинув трохи, одхилив двері (Мирн.); І вмить [Маріора], як дика кицька пазурами, по- І І чала розграбувати пальцями землю під кущем (Коцюб.); Курка не з'їсть, доки не розграбає (Ном.)]. розгрішати, -шаю, -шаєш и розгрїшуватп, -шую, -шуєш, розгрішйти, -шу, -шйш уст. редк. отпускать грехи, отпустить грехи [I патріарх завжди розгрішує її [Настю] і дарує їй проскурки, пляшечки святої води, іконки і хрестики (Тулуб); Є п і с к о п: Може, гріх простимий— я розгрішу тебе іменням божим (Л. Укр.)]. розгрішення уст. отпущение грехов, разрешение от грехов [Візьми мене до себе у не- ' вільниці, але не залишай мерця без розгрішення (Тулуб); Яка ісповідь, таке й розгрішення (Ном.)]. розгрішйти, розвішувати см. розгрішати. розгром, -му разгром; поражение [Головнаr вирішальна роль у розгромі гітлеризму належить Радянському Союзу (Літ. газ.,, 1951, V)]. Ср. розгромлювати, розгромити см. розгромлювати, розгромлений разгромленный, разгромлённый; поражённый [Шляхом ішли розгромлені частини ворога (Верш.)]. Ср. розгромлювати, розгромлення разгром, разгромление (уст.)\ поражение. Ср. розгромлювати, розгромлювання разгром; поражение. Ср. розгромлювати, розгромлювати, -люю, -люєш, розгромитиу -ромлю, -ромиш громить, разгромить; (побеждать книжн, — ещё) поражать, поразить [В капіталістичному світі не знайшлося сили, здатної не тільки розгромити, але хоча б спинити фашистські полчища (Іст. КПРС)]; ~мйти ворога разгромить врага; книжн. поразить неприятеля. розгромний разг. разгромный; (реже) погромный [Аж не віриться, що я тут, у місцях, де в рік мого народження почалася розгромна для російського царизму воєнна баталія {Коал.)]. розгружувати, -жую, -жуєш, розгрузити, -ру- жу, -рузиш редк. 1) см. розвантажувати; 2) (только соверш.: размять) размесить [грязь] [Розгрузили так, що й до криниці не можна доступити (Канев. у.— Сл. Гр.)]. розгрузка см. розвантаження, розгрузлий разг. топкий, раскисший, раскислый [Ночами по розгрузлих дорогах безперестанку котились хури, наладновані мішками зерна, картоплі, цукру (Коцюб.)]. розгруповування разгруппировка, разгруппирование. розгруповувати, -повую, -повуєш, розгрупувати, -пую, -пуєш разгруппировывать, разгруппировать. розгруповуватися, -повується, розгрупуватися, -пується разгруппировываться, разгруппироваться. розгрупування разгруппировка, разгруппирование. розгрупувати см. розгруповувати, розгрупуватися см. розгруповуватися, розгуба 1) фам. растеряха; 2) редк. растерянность [Напад гніву йому пройшов, лишилася розгуба та каяття (Ле)]. розгубити см. розгублювати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)