Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роэ 107 роз [Злість мене взяла, не дослухав я його роз- дебендювання (Фр.)]. Ср. роздебёндювати. роздебёндювати, -дюю, -дювш обл. ирон. растабарывать, раздобарывать, раздабарьпіать, болтать; (изредка) разглагольствовать [Спокійненько роздебендювали молодички, і роздебендювали б, якби хлопці не підняли гвалту (Свидн.); О в л у р: ..От лишенько мов! Не маю списа. А то б я зараз би відбив тобі Охоту роздебендювать отут (Фр.I роздерти см. роздирати. роздертий, розідраний разорванный; разодранный; растерзанный; расцарапанный; задранный; зарезанный [В роздертій сорочці, з розпатланим чубом, стискуючи кулаки, він раптом виріс біля стола, як грізний месник (Бат); Стогнав і гув маленький пароплав, Роздертим боком хилячись на хвилі (Бажан): Наприкінці 1918 року окупантське військо, гнане партизанами, покинуло пограбовану й роздерту Україну (Панч)]. Ср. роздирати. роздертися см. роздиратися. роздзвенітися, -нйться разг. раззвенёться. роздзвонити см. роздзвонювати. роздзвонитися см. роздзвонюватися. роздзвонювати, -нюю, -нюєш, роздзвонити, -воню, -вониш разг. неодобр, раззванивать, звонить, раззвонить, трезвонить, растрезвонить; (болтая, рассказывать разг.— обычно) разбалтывать, разболтать; (хвастая разг.— ещё) трубить, протрубить, (только соверш.) раструбить, ирон. разблаговестить [Дорікали Петрові Ткаченкові, що не додержав слова: умовлялися поки що мовчати про свої заміри — він не вдержався, роздзвонив уже всім у селі (Вас.)]; ганити секрет разболтать секрет. роздзвонюватися, -нююся, -нюешся, роздзвонитися, -вонюся, -в6нишся/?ое?г. 1) раззваниваться, раззвониться [Дзвонить [Ро- манченко] довго. Телеграфіст: Чого ти роздзвонився, доволі! (Корн.)]; 2) пе- рен. разг. неодобр, раззваниваться, раззвониться; разбалтываться, разболтаться; 3) ст,рад. з. (несоверш.) раззваниваться; разбалтываться; ср. роздзвонювати. роздзижчатися, -чуся, -чйшся разг. разжужжаться. роздзьобувати, -був, роздзьобати, -бає и роз дзюбу вати, -буе, роздзюбати, -бае расклёвывать, расклевать [Ворон залітає, В очі заглядає, Біле тіло роздзьобує (дума); Козак доїжджає, смерті доглядає, Ворон тіло роздзюбав, кості розкидає (Чуб.)]. роздивитися см. роздивлятися. роздивляння рассматривание, разглядывание. роздивляти,-ляю -ляєш редк. рассматривать, разглядывать [Даремно він, бігаючи на лекції з одного кінця міста на другий, роздлвляв по вулицях усіх прохожих панночок (Фр.); Роблю байдужу міну, роздивляю наче будинки, але бачу тільки блакитний вуаль, золоті волосинки на шиї (Коцюб.)]. роздивлятися, -ляюся, -ляешся, роздивитися, -дивлюся, -дивишся 1) (кого, що и на кого, на що) рассматривать, рассмотреть (кого, что); (всматриваясь — ещё) разглядывать, разглядеть (кого, что) [Яків прищурив очі і роьдивлявсь незнайомого (Мирн.); Увечері я засвітив ліхтаря, вмостився у курені на широкім пеньку, що правив мені за стілець, і почав роздивлятися журнал «Україна» (Мур.); Мокрина стояла проти сонця під волоським горіхом і роздивлялась на рибалок (Н.-Лев.); Тільки тепер Марина як слід роздивилася Крайнева (Собко); На тебе, коли роздивитися з усіх боків, нічим не вгодиш, як на мою тещу (Ст.)]; 2) (ознакомляться с окружающим; разглядывать) рассматривать, рассмотреть, осматривать, осмотреть; осматриваться, осмотреться, оглядываться, оглядеться; (ориентироваться в чём-нибудь, осваиваться с чем - нибудь — изредка) присматриваться, присмотреться [Кайдаш прийшов до млина і тільки тоді зовсім опам'ятався та роздивився, куди він зайшов (Н.-Лев.); При першій нагоді поїду до Вуркотина, роздивлюся все на місці (Фр.); Візок котився вулицею, а Раїса цікаво роздивлялась на обидва боки (Коцюб.); Роздивився Трохим, аж вже стало на світ займатись (Квітка); Поживеш, Роздивишся в хаті, Та й ми тебе побачимо (Шевч.)\ Вертає Чіпка в село. Йде вулицею мимо шинку; роздивляється, прислухається (Мирн.)]; трохи явитися немного осмотреться; разг. поосмотреться. роздимати см. роздувати. роздиматися см. роздуватися. роздирання разрывание; терзание; расцара- пыванне. Ср. роздирати. роздирати, -раю, -раєш, роздерти и розідрати (роздеру, роздереш) разрывать, разорвать; разг. раздирать, разодрать; книжн. терзать, растерзывать, растерзать; (покрывать царапинами поверхность тела и т. п.— изредка) царапать,расцарапать; (загрызать— только о хищнике обл. — ещё) драть, задрать, (только соверш.) зарезать [Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (Н.-Лев.); Вуздечка роздирала йому губи, і він ладився стати дибки під залізною рукою свого господаря (Тулуб); Хворий не видужав, його легені роздирав кашель, він лежав у жару і часто марив (Донч.); Так як гноянки свербіли, то Солоха їх чухала, роздирала (Мирн.); Пізнав пан Турн пана Енея, А Турна теж Еией пізнав.. Один одного б розідрав (Котл.); Пасся раз Осел.., а за пнем сидів Вовк, вискочив до Осла й хотів його роздерти (Фр.)]. роздиратися, -раюся, -раєшся, роздертися а розідратися (роздеруся, роздерешся) 1) разрываться, разорваться; (реже) разг. раздираться, разодраться [Було вже пополудні, і раптом саме небо над містом і морем неначе аж тріснуло і роздерлося навпіл, а далі ще на тисячі шматків (Смол.)]; 2) (перен.: делать сразу несколько дел, прилагать чрезмерные усилия для достижения чего-либо) разг. разрываться, разорваться; надрываться, надорваться [Одному не розідратися (Ном.); Ярино! ..Гукай на неї, роздерися — ні слуху, ні послушания! |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)