роз 108 роз (Л. Укр.)]; 3) страд, з. (несоверш.) разрываться; раздираться; терзаться, растёрзы- ваться [Капіталістичне суспільство роздирається непримиримими суперечностями між робітниками і капіталістами, між селянами і поміщиками, що веде до нестійкості його внутрішнього становища (lern. Укр. РСР)]\ ер. роздирати. роздираючий раздирающий [Щось важке, пекуче покотилося їй під горло і прохалось наверх роздираючим криком (Коцюб.)]. роздичавіти, -вію, -вієш разг. редк. одичать {І не здоровкається дитина — розди- чавіла (Черк. у. — Сл. Гр.)]. роздій, -дою с.-х. раздой [Роздій являє собою систему зоотехнічних прийомів та організаційних заходів, спрямованих на одержання найбільших удоїв (Колг. вироби, ен- цикл )]. роздій мати, роздійняти см. рознімати. розділ, -лу 1) раздел; (в книге — ещё) глава [Він встигав написати нові розділи і виправити старі так, що, власне, і вони ставали новими (Риб.)\ Постановою комітету комсомолу було вирішено провести комсомольське весілля і бучно відсвяткувати початок нового розділу в житті інженера Матяша (Собко)]; договір має п'я т ь г^лів договор состоит из пяти разделов; 2) (редк.: действие) раздел, разделение; разг. делёж, делёжка [Здавалося, що цей розділ вплинув корисно на відносини між братами (Фр.)]; см. ещё поділ 1; 0 гімнастичні вправи по г^лах воєн., спорт, гимнастические упражнения по разделениям. розділений разделённый [По обох боках коридора тягнулися триповерхові дерев'яні нари, розділені вузькими проходами (Хижн.)]. розділення разделение, раздел [Тепер у практиці розділення радіоактивних елементів широко впроваджується., метод екстрагування (Наука і життя, 1956, 11)', Політика гноблення національностей є політика розділення націй (Ленін)]. розділити см. розділяти. розділитися см. розділятися. роз ділка уст. см. риска. розділовий разделительный; ~вий знак грам, знак препинания [Трохи заїкаючись, без., розділових знаків і пауз Вася випалив: — Семене Микитовичу, у вас дома щось сталося! (Коп.)]; <^вий сполучник грам., разделительный союз. розділювальний разделительный; ^не с у- д ж є н н я псих, разделительное суждение. розділювати см. розділяти. розділюватися см. розділятися. розділювач разделитель [Для відокремлення незрізаних стебел на правому кінці бруса [сінокосарки] встановлюють особливий розділювач (Зерн. боб. культури)]. розділяння разделение, раздел. розділяти, -ляю, -ляєш и редк. розділювати, -люю, -люєш, розділити, -ділю, -ділиш разделять, делить, разделить [Одні виносили дошки.., другі відбирали та подавали їх дальше, треті складали їх.., значили, розділювали на вузькі й широкі (Коб.); Внизу за шосе шумить гірська річечка, Руський Потік, що., розділяв двоє пасом карпатських гір (Н.-Лев.); — А ось ще осталось Півбубличка! — Й по шматочку Дітям розділила (Шевч.); Вона з нею й перш часом укупі робила та балакала про людську бідоньку та напастоньку, тугу розділяла (Вовч.)]; О *^ти раду з ким уст. просить, попросить совета у кого, советоваться, посоветоваться с кем [Понурий отаман під дубом сидить І уси на палець мотає: Не хоче він ради ні з ким розділить, Ніхто його думки не знає (Боров.)]', г^ти пряму пополам мат. разделять, делить, разделить прямую пополам. розділятися, -ляюся, -ляєшся u редк. розділюватися, -лююся, -любшея, розділитися, -ділюся, -ділишся разделяться, делиться, разделиться [Ріка під містком розділялася (Бат); Крижина, на якій стояв Гриць, враз розділилась надвоє (Збан.)', Гуртки молоді розділялися на майдані, розходилися по вулицях (Десн.); Брати у батьківській жили старій оселі, Не розділявшися (Рил.)]. розділяючий 1) прич. разделяющий; 2) прил. разделительный; ~ча риса разделительная черта. роздільний раздельный [Роздільне внесення добрив (основне і в лунки) дало підвищення врожаю зерна кукурудзи (Колг. Укр., 1957, 3)]', г^ний акт юр. раздельный акт; г^на вимова раздельное произношение; ^не збирання [врожаю] с.-х. раздельная уборка [урожая] [Роздільне збирання дає змогу зібрати врожай у більш короткі строки, до початку, обсипання зерна, і, отже, позбутися втрат (Колг. Укр., 1957, 6)]; ^>не написан- н я грам, раздельное написание. роздільний разделимый. роздільник разделитель. роздільність, -ності 1) раздельность; ср. роздільний; 2) разделимость; ср. роздільний. роздільно нар. раздельно [Нарешті сказала [Галя] виразно, роздільно, немов «гіпнотизуючи» мене: — Добре (Л. Укр.); Роздільно люпин збирають тими ж засобами, що й зернові культури. Скошують і складають його у валки рядковими або лафетними жатками (Колг. Укр., 1957, 7)]. Ср. роздільний. роздільнопелюстковий бот. раздельнолепестный. роздільностатевий биол. раздельнополый [Дика фісташка — рослина роздільностатева, дводомна, розмножується вона насінням (Наука і життя, 1958, 5)]. роздільностатевість, -вості биол. раздельнополость. роздільночастковий геол. раздельночастйч- ный [Роздільночасткові («безструктурні») піщані й інші малозв'язні грунти бідні на глинисті частинки (Колг. вироби, ен- цикл.)]. роздлубувати, -бую, -буєш, роздлубати, -баю,
|