Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 145 роз дереву—обычно) разукрасить резьбой; {красками) расписать. розмерёжений см. розмережаний. розмережити см. розмережати. розмерзання оттаивание. розмерзатися, -зається, розмерзтися, -зне- ться оттаивать, оттаять [Земля розмерзається, і та лий винний дух полів розбавлений солонуватою вільгістю недалекого моря (Гонч.)). розмёрзлий оттаявший [В кожному дворі, за кожним тином метушилися люди, іржали коні, відчуваючи весняні пахощі розмерз- лої і збудженої до життя землі (Козач.)]. розмерзтися см. розмерзатися. розмести см. розмітати. розметаний размётанный; разбросанный, раскиданный; разнесённый; разорванный [Хмари були високі, прозорі, розметані вітром по всьому піднебессі (Янов.); Так стогне звір, забачивши убитого свого товариша, або виє вовчиця, уздрівши розметану дитину (Мирн.)]. Ср. розметати. розметати (розметаю, розметаєш и розмечу, розмёчеш) разметать; (реже) разбросать, раскидать; (перен. — изредка) разнести; (реже) разорвать [Заревли танки і, розметавши зелене гілля маскування, ринули з усіх кінців до річки (Гонч.); А на возі лежить, розметавши руки, наш Альоша... {Цюпа); Зірву зо стін малюнки і квітки, Дешеву розметаю позолоту (Рил.); Ми розметали тьму, і знову Україна із попелу н руїн встає, як пишний сад (Сос.)]. розметатися (розметаюся, розметаєшся и роз- мечуся, розмёчешся) 1) разметаться; разбросаться, раскидаться [Андрія кинуло в жар. Якусь хвилину він лежав, розметавшись, неначе хворий, далі шарпнувся., і побіг до шахти... (Гур.); Спала Каховка, розметавшись під зорями (Гонч.)]; 2) (только в третьем лице перен.: рассеяться) разнестись [Облетіли надії, розметались безслідно, і там тепер голо, як в лісі (Коцюб.)]. розметикувати, -кую, -куєш разг. поразмыслить, пораскинуть умом, пораскинуть мозгами; (уразуметь) сообразить; разг. смекнуть; фам. раскумекать. розметнутися, -нёться редк. . раскинуться; (разместиться на более широком пространстве — егцё) распростереться [Чудово було тут, на Дніпрі! Широко, на кілька верств розметнувся він, спокійно плинучи під сонцем до моря (Гонч.)]. розмив, -ву размыв; (размытое водой углубление — обычно) размоина [Балки утворилися у давні часи в результаті розмиву землі поверхневими водами (Колг. вироби, енцикл.)]. розмивання размывание, размыв [Дерева, які ростуть на схилах, скріплюють корінням грунт, запобігаючи його розмиванню (Колг. Укр., 1957, 1)]. розмивати, -вас, розмити, -миє размывать, размыть [Прудка ріка береги розмиває (Ном.); Весняна вода розмила шляхи, видовбала рови і ями, перетворила дорогу в суцільне багновище (Чаб.)]; ~мйло безл. размыло [Знову весна. Дорогу розмило. В перші листочки вдягається ліс (Шер.)]. розмиватися, -вається, розмитися, -миється 1) размываться, размыться; 2) страд, з. (несоверш.) размываться [Андрій, жаліючи матір, тихо виходить надвір, і зразу ж його жалість розмивається іншим бурхливим почуттям: він шукатиме тата в партизанів у Городищі (Ст.)]. розмивач, -ча техн. размыватель. розмивина размоина. розмивчастий размывчатый [Від греблі з гомоном вибігає гурт парубків, розсипається по льоду і розмивчастою місячною доріжкою пробивається до принишклого гурту (Ст.)]. розмикання размыкание; разг. размычка [Під час замикання [електричного] кола лампочка засвічується, а при розмиканні гасне (Наука і життя, 1968, 10)]. розмикати, -каю, -каєш, розімкнути, -ну, -непі размыкать, разомкнуть [— Здрастуй, Артеме! — в тон йому відповів Саранчук. І так, не розмикаючи міцно стиснутих рук, може, хвилину цілу стояли, розглядаючи один одного (Головко)]; Охнути г у б и (уста) (заговорить, высказаться) разг. открыть рот, раскрыть рот [У себе в кімнаті своїй обидві співають — нема вгаву, а в бесіді., уста не вміють розімкнути, німіють... (Вовч.)]. розмикатися, -кається, розімкнутися, -нёться размыкаться, разомкнуться [Губи її здригнулись і розімкнулись (Козач.); Залишені без проводу улани розімкнулися купками (Кач.)]; 0 губи (уста) не ^микаються (не отвечать, не говорить) уст. рот не открывается, рот не раскрывается. [Ану забожись! Бач, і уста твої не розмикаються (Вовч.)]. розмикач, -ча техн., анат: размыкатель. розмилосёрдитися, -джуся, -дишся редк. смилостивиться; разг. смиловаться; уст. смилосердиться, умилостивиться, умилосердиться [Гриб: ..Що се ви нараз так розмилосердились над нами? (Фр.)]. розмилуватися, -луюся, -дуєшся разг. разнежничаться; (любуясь, заглядеться, увлечься) залюбоваться [А моє серце так розмилувалося, що зразу і слова не промовлю (Вовч.)]. розминати, -паю, -наєш, розім'яти (розімну, розімнеш) разминать, размять; (только прям. — ещё) уминать, умять [Мелешко, хмурячись, розминає у пальцях острівну супіщану землю (Гонч.); Зірве [хлопець] стиглий колос, розімне його на долоні, здмухне полову, помилується зерном (Янов.); Тоді Хома зводиться врешті. Розминає залежане тіло і ліниво, поволі., відходить у пітьму (Коцюб.)]. розминатися1, -наюся, -наєшся, розім'ятися (розімнуся, розімнешся) (при растирании um. п.) разминаться, размяться; уминаться, умяться [Моряки легко вистрибували на високий граніт, розминалися і, злегка похитуючись, ішли до бульварів (Куч.)]. Ср. розминати. розминатися2, -наюся, -наєшся, розминутись, 10-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)