Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сам 257 сам самосильно нар. редк. самосильно (разг.) [«Найважчою формою літератури» назвав М. Горький драматургію через те, що в ній кожна дійова особа характеризується «самосильно, словом і ділом, без підказувань з боку автора» (Літ. газ., 1953, XI)}. самосів, -ву бот.., с.-х. 1) (действие) самосев [Як позитивне явище слід відмітити її [скумпії] здатність легко розмножуватися самосівом (Наука і життя, 1956, 7)]; 2) (растение) самосев [Дво-трирічний самосів дуба можна легко вирвати руками (Колг. Укр., 1957, 1)]; см. ещё самссій. самосій, -сію, самосійка бот., с.-х. самосёй, самосейка, самосев; разг. самосевка. самосійний бот. самосёйный [Трава самосійна, але гарна, соковита і густа (Куч.)\. самоскалічення самоизувечение. самоскид техн. 1) (род. самоскиду) (действие) самосвал; 2) (род. самоскида) самосвал [На нас сунув гуркітливий самоскид, мабуть перший, що вивозив геть усякий непотріб (Жур.)]. самоскидальний, самоскидний техн. само- сбрасывающий. самоскидка с.-х. самосброска, самоскидка [Стоять поряд виладнані жатки — лобогрійки і самоскидки (Головко)]. самоскидний см. самоскидальний. самоспалення рел. ист. самосожжение. самосплав, -ву спец. самосплав. самоспоглядання самосозерцание [Стоїть Глу- шак з опущеною гвинтівкою в глибокому важкому самоспогляданні (Довж.)\. самоспостереження самонаблюдение [В. Бєлінський гостро засуджував тих літераторів, зокрема співців «чистої краси», «чистого мистецтва», які своєю ідеологією і творчою практикою зверталися до самоспостереження, копалися у дрібненьких особистих емоціях (Мал.)]. самостайний см. самостійний. самостайно см. самостійно. самоствердження самоутверждение. самостил техн. самостил. самостійний, уст. самостайний 1) самостоятельный; независимый [Через рік я буду доктором, вийду в світ, почну жити самостійним життям... (Н.-Лев.у, Пролетаріат на час революції 1905 року являв собою вже самостійну політичну силу (Рад. Укр., 1948, XI)]; 2) (только самостійний) полит, самостийный. самостійник полит, самостийник [Гайдай: ..Цієї ночі у кубриках ніхто не спав. Провокацію за провокацією пускають самостійники... (Корн.)]. самостійність, -ності 1) самостоятельность; независимость [Розвиток країн соціалізму характеризується їх повною самостійністю і незалежністю як у політиці, так і в економіці (Матер. XX з. КПРС); Коли ти боронитимеш волю Й самостійність народу твого, Ми повік шанувать тебе будем І любити, як друга свого (Л. Укр.)]; 2) самостийность. Ср. самостійний 1—2. самостійно, уст. самостайно нар. самостоятельно; независимо [Таня вступила до І будівельного технікуму і почала жити цілком самостійно (Kon.); Обридло Жабам, як на гріх, В болоті жити самостайно (Гл.)]. Ср. самостійний 1. самострата самоубийство. І самостратник самоубийца [Кіндрат А н- I т о н о в и ч: ..За самостратника гріх мо- I литись! (Кроп.)]. самостраховка спорт, самостраховка. самострахування спорт, самостраховка, самострахование. самостріл1 1) воен. ист. самострел; 2) (детская игрушка) самострел [Ось ця струна зовсім порвалась, Ти не торкай її, ся так ослабла, Мов тетива в дитячім самострілі (Л. Укр.)]. самостріл2 (солдат, умышленно ранивший себя) разг. самострел [Не поранений, а самостріл він.. Бахнув сам себе десь у кущах в руку (Гонч.)]. самострільний 1) самострельный; ср. самостріл1 1; 2) (автоматически стреляющий) самострельный. самосуд, -ду самосуд [Оксана: ..Попереджаю всіх: хто спробує вчинити самосуд, того розстріляє комітет (Корн.)]. самосудний самосудный. самота, самотина одиночество; (пребывание где-либо без общения с людьми — ещё) уеди- 1 нёние [Почуття самоти серед величезної гірської природи вдарило нараз холодною хвилею на його душу (Фр.); Вона ж, як бачиться, шукала самоти і від компанії поволі відрізнялась... (перекл. Рильського)]; в г^ті, в ~тйні в одиночестве; в уединении [В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать (Шевч.); Там чи тут — мені однако, Я не буду в самотині (Л. Укр.)]; н а ~ті, (реже) н а ^тйні (в значений нар.) а) в одиночестве; в уединении [От узяла та й полетіла [Ґава], Щоб недалечко, у ярку, На самоті поснідать до смаку (Гл.); Скучно на самотині. Дітей немає (Коцюб.)]; б) (без свидетелей) наедине, один на один, с глазу на глаз [Галина вирішила поговорити з Бащмачним на самоті (Донч.); Я її раз поспитала на самоті: — У тебе єсть щось важке на серці? (Барв.)]. самотинний одинокий; уединённый; сиротливый; сирый [Доходять часом ваші звуки В мою далечину глуху І гоять чаром біль розпуки На самотинному шляху (Граб.)]. Ср. и см. ещё самотній 1. самотинність, -ності одиночество, одинокость; уединение, уединённость; сиротливость; сирость [Вона в думках Перелітає по полях Туди, де бідні поселяни, Де самотинності йуток (перекл. Рильського)]. Ср. самотній 1 и см. ещё самотність, самотинно нар. одиноко; уединённо [Ти надто велика душа, щоб всі дні Сидіти вдовою і жить самотинно (Hex.)]. Ср. самотній 1 и см. ещё самотньо 1. самотйнонька ласк, от самотина [Я розмаю лиху самотиноньку (Манж.)]. самотіти, -тію, -тіеш 1) стоять одиноко [Садок самотіє, запущений і забутий (Коцюб.); — Давиде, це ти? — пізнає [Роман] наймита. — Чого тут самотієш? (Ст.)]; 2) редк. жить в одиночестве, жить в 17-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)