Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сер 290 сер громадських лісів і пасовиськ поміщиками (Іст. упр. літ.)]. сервітутний, (реже) сервітутовий юр. серви- тутный [Громада цілком програла довголітній і дорогий сервітутовий процес (Фр.)\. сервований см. сервірований. сервомотор, -ра техн. сервомотор. серга серьга [На округлі щоки падали ясно- жовті відблиски великих золотих серег (Ільч.)]. Сергій Сергей. сердак см. сардак. сердачйна см. сардачйна. сердёга, обл. сердёка м. р. несчастный (сущ.), бедняга, бедняжка, горемыка; редк. сердечный (сущ.)', разг. сердяга [І хлинули сльози. Поплакав сердега, утер рукавом (Шевч.); Як не мостивсь [дід], як не ладнав, А оберемка не підняв. Сердега сів, схилився Та й зажурився (Гл.); Пішов собі, сердека, стороною від людей (Квітка)]. серденя, -няти, серденятко, серденько 1) умепъш., ласк, сердечко; фольк. серде- чушко [Як тоді серденятка всі не вистрибнули з грудей, поки мати розказувала (Вовч.); Харитя почула, що її маленьке серденько заболіло, наче хто здавив його в жмені (Коцюб.)]', 2) (ласковое обращение — преим. к женщине) разг. душенька, душечка, лебёдка, лебёдушка, лапушка, ясочка; (к мужчине и женщине) [мой] светик, [мой] свет; (к мужчине) родной (сущ.), родимый (сущ.), (к женщине) родная (сущ.), родимая (сущ.) [Вийди, дівчино, Вийди, рибчино, Вийди, серденя, Утіхо ж моя (народна пісня); Ну, до завтра, моє серденятко (Коцюб.); Олесю, серденько, Співай веселенько! (Л. Укр.)]. сердечко 1) уменъш., ласк, сердечко; фольк. сердёчушко [Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б'ється, І рученьки, і ніженьки тремтять (Гл.)]; 2) уменъш. серд- цевйнка (разг.) [Ромашка — ніжна квітка раннього літа, з золотим сердечком і білими пелюстками (Мик.)]; 3) (ласковое обращение — преим. к женщине) разг. душенька, душечка, лебёдка, лебёдушка, лапушка, ясочка; (к мужчине и женщине) [мой] светик, [мой] свет; (к мужчине) родной (сущ.), родимый (сущ.), (к женщине) родная (сущ.), родимая (сущ.) [Ой, сватоньку, ласкав! Пусти нас, будь ласка!.. Дамо тобі сіделечко, Тільки пусти, наше сердечко (народна пісня)]. сердечна 1) прил. см. сердечний 1—2; 2) (род. сердечної) сущ. разг. несчастная, бедная, бедняга, бедняжка, горемыка, горемычная; редк. сердечная, сердешная [— Сердечна, як змучилася, —чула Настя милий голос (перекл. з Вовчка)]. сердечний 1) прил. сердечный; (искренний — ещё) душевный, задушевный, проникновенный; (вызывающий сострадание) болезный (обл.) [З сердечним трепетом наближався Максим до світлиці Мирослави (Фр.); Душе не хотілося Матвієві втручатись в сердечні справи сина (Чорн.); Чоловік був такий ласкавий, сердечний, що хотілося виповісти йому все своє горе (Турч.)]; 2) (достойный сожаления) прил. несчастный, бедный, горемычный; см. ещё сердешний І; З) (род. сердечного) сущ. разг. несчастный, бедный, бедняга, бедняжка, горемыка, горемычный; редк. сердечный, сердешный [— Журиться сердечний за батьком, — думала Наталя (Донч.)]; см. ещё сердешний 2. сердечник1 техн. сердечник. сердечник2 (о больном) разг. сердечник. сердёчниця сердёчница. Ср. сердечник2. сердечність, -ності сердечность; душевность,, задушевность, проникновенность, проникновение [Якийсь молодий, з ноткою сердечності, голос оповідав звичайну історію втікачів (Коцюб.); Про простоту і сердечність Леніна говорять всі, хто зустрічався з ним (Рад. Укр., 1959, І)]. Ср. сердечний 1. сердечно нар. сердечно; душевно, задушевно, проникновенно [Тихович сердечно подякував своєму рятівникові (Коцюб.); — Ти не май зла на мене, — сердечно промовив Тур (Скляр.)]. Ср. сердечний 1. сердешна 1) прил. см. сердешний 1; 2) (род. сердешної) сущ. разг. несчастная, бедная, бедняга, бедняжка, горемыка, горемычная; редк. сердечная, сердешная [Довго, довго, сердешная, Все йшла та питала; Було й таке, що під тином 3 сином ночувала... (Шевч.)]. сердешний 1) прил. несчастный, бедный, горемычный [Сердешна мати не знала спокою (Мирн.)]; 2) (род. сердешного) сущ. разг. несчастный, бедный, бедняга, бедняжка, горемыка, горемычный; редк. сердечный, сердешный [—А де ваша, діти, мати? — Сердешний питає (Шевч.); Сказав, а сам дивиться, сердешний, в далечінь г(Риб.)]. сердити, -джу, -диш сердить; (сильнее) злить, уст. гневйть [А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Шевч.); Молода Маріуца при мужчинах не звертала уваги на Остапа, ба навіть показувала, що її сердить уся ця історія (Коцюб.)]. сердитий сердитый, (сильнее) злой, рассерженный, разгневанный, гневный; (легко приходящий в состояние гнева уст. — ещё) гневливый [Марко прийшов з містечка якийсь схвильований і сердитий (Козл.); Сердитого спиняти — гірш роздратувати (приказка); Вона теж чула, що багачі сердиті на нього (Коцюб.); Сердитий морозний вітер забирався йому під кожух (Баш)]; під <^>ту руку (годину) разг. в сердцах; под сердитую руку [Під сердитую годину, Одна [рука] смиче за чуприну І товченики дає (Гл.)]. сердитися, -джуся, -дишся сердиться; разг. серчать; (сильнее) злиться, уст. гневаться [Грицько сердився, став гримати на Хрис- тю — чого вона все журиться (Мирн.); —Не треба ілюзій, не треба омани, — сердилась на себе Раїса (Коцюб.)]. сердитість, -тості сердитость; злость, разгневанность, гнев, гневность [Сердитість росте, як ватра з колючої смеречини (Че- ремш.); Часто в хвилях сердитості він за- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)