Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сер 291 сер кусував свої тонкі, безкровні губи (Фр.)]. Ср. сердитий. сердито 1) нар. сердито; зло, рассерженно, раз- гнёванно,гнёвно [Бариня сердито., подивилася на нежданих кумів (Мирн.); В хаті було тихо. Сичав сердито самовар (Риб.)]; ср. сердитий; 2) (в значении сказуемого): мені «"^то зробилось (стало) безл. разг% я рассердился, я разозлился; безл. меня взяло зло, меня разобрало зло [Та й сердито ж зробилось мені (Тесл.); Коли ж вона вийняла з кишені шматочок засушеного бублика і хруснула зубами так, що луна в гаю покотилась, — мені стало сердито {Вас.)]. сердоболець, -льця разг. сердобольный (сущ.) [Яку копійку не кинуть йому сердобольці в шапку — до корчми несе (Бурл.)]. сердобольний разг. сердобольный [Мене провела жалісним поглядом сердобольна тьотя Ліда (Збан.)]. сердолік, -ку мин. сердолик [Люстра у формі обруча з підвішеними до неї на ланцюжках олійними каганцями з рожевого сердоліку тьмяно освітлювала його [намет] (Тулуб)]. сердоліковий мин. сердоликовый [На скатерці, як дві квітки на піску, лежали сердолікові сережки (Панч)]. сердюк, -ка ист. сердюк [Відблиск зір Вже лився на гетьманський двір, І стишено, віддалеки Перегукались сердюки (Бажан)]. сердяга редк. см. сердега. серебро редк. см. срібло. серед предл. с род. п. среди, средь (кого, чего), разг. уст. середи, середь (кого, чего); (в числе других — ещё) между (кем, чем); (в центре — ещё) посреди, посредине, посередине (чего) [Серед троянок рух, зітхання, декотрі втирають сльози (Л. Укр.)\ Стояв високий Дуб серед долини І гордовито всюди поглядав (Гл.)]; ^д білого дня см. білий 1; ~д друзів средй друзей, в кругу друзей; ~д тиші (темноти um. п.) в тишй, в тишине (в темноте um. n.) [Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки (Коцюб.); Серед тії темноти, неначе сови, перегукувалися дочка й мати (Мирн.)]. середа среда [В середу знали, що се буде в четвер (Коцюб.)]; скривився, як ~да на п'я т н и ц ю см. п'ятниця. середвідомчий межведомственный, междуведомственный. Середземне море Средиземное море. середземноморський средиземноморский. Середземномор'я Средиземноморье. середина 1) середина, средина [Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (Фр.)\ Середина XX століття ознаменована величезної ваги подіями в науці (Наука і життя, 1956, 8); Не шукай ніколи середини, Друзям вір, а ворога пали! (Павл.)]; золота г^на перен. золотая середина; 2) (пространство внутри чего-либо) внутренность; разг. серёдка; (органы, расположенные в брюшной и грудной полости) внутренности (мн. ч.); (в стволе дерева — обычно) сердцевина [Десь високо, під небом, в п'ятиповерховім будинку, завалилась тільки передня стіна, і середина хати стояла одкрита, немов на сцені (Коцюб.); Знайшов [Тодір] біля Синяви свою худобину з виїденою серединою (Ст.); Так гниє деревина на корені: уже й віти її посохли, і середина випала, а вона все стоїть (Мирн.)]; в ~ні внутри; разг. в серёдке [Гнат зрозумів усе і враз почув, що в середині в його щось обірвалось, кров попливла з тіла, і він похолов, як мрець (Коцюб.)]. серединка уменъш. серединка; разг. серёдка [Розділили її [тараню] не надвоє, а натроє. Василеві дали від голови, Грицько узяв серединку, а Івасеві достався хвостик (Мирн.)]. серединний серединный, срединный. середкласовий внутриклассовый. середнє нар. редк. средне; посредственно [Живеться тут., так собі, середнє (Л. Укр.)]; см. ещё серёдньо. серёдник техн., тип. средник. середній средний, уст. середини; (невысокий по качеству, заурядный — ещё) посредственный [Якийсь час сцена порожня, далі чутно, як хтось стукає в середні двері (Л. Укр.); Нас було три брати.. Середній одруживсь і покинув чумацтво (Вовч.); Цехові майстри були витіснені промисловим середнім станом (Комун, ман.); Комуністична партія вжила всіх заходів, щоб довести середньому селянству переваги радянської влади і зробити його надійним союзником пролетаріату (Ком. Укр., 1961, 9); 3 станиці вирушили на схід вісім середніх танків (Ле і Левада); Маю чимало матеріалу, почасти доброго, почасти середнього (Коцюб.)]; <-~нє арифметичне мат. среднее арифметическое; ^>ня в е- личина мат. средняя величина; «^ні віки см. вік1 3; ~нього віку, ~ніх років средних лет; ~не геометр йч- н є мат. среднее геометрическое; ~ній на зріст, ~иього зросту см. зріст 1; ~ній стан, рід грам, средний залог, род; ~ня школа средняя школа; в ~ньому в среднем; голосний «^нього підйому (підняття) см. підйом, підняття 10; щось <-~не нечто среднее [Лицар видає невиразний гук, щось середнє між людським криком і звірячим, потім зривається і раптом біжить до брами (Л. Укр.)]. середняк, -ка 1) середняк [3 осені 1918 року середняк почав повертати в сторону Радянської влади (Біогр. Леніна)]; 2) (человек посредственных способностей) разг. середняк. середняцтво собир. середнячество. Ср. середняк 1. середняцький середняцкий [Ти, Павле, забуваєш, що село наше переважно бідняцьке та середняцьке (Мик.)]. середнячка середнячка. Ср. середняк 1. середнячок, -чка ласк. разг. 1) середнячок; 2) середнячок. Ср. середняк 1—2. серёдньо нар. средне; посредственно [Почу- 19* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)