Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
скр 362 екр такий, а вона вилежує! (Мирн.)]; д о «-^ту треба крайнє (разг. до зарезу) необходимо, крайнє нужно [ТуДи [додому] він не часто забігав; хіба вже до скруту чого треба, то зайде (Мирн.)]; см. ещё скрута. скрут2, -ту обл. 1) (место, где что-либо поворачивает) поворот;" разг. сворот [На скруті двох перехресних вулиць Шариїв- на, поправляючи берет, непомітно обернулась (Вільде)', Напроти на скруті гостинця вибігла згорда., бричка (Черемш.)]; 2) петля; (круг — ещё) кольцо, виток [Мов Лаокоон серед змій, Так люд увесь в тих путах в'ється... Ох, і коли ж той скрут страшний На тілі велетня порветься? (Фр.)\ Бистро шумить і грізно б'ється о каміння ріка Стрий, перепливаючи срібною гадюкою в три скрути невеличке гірське село (Фр.)\. скрута затруднение; (о материальном, денежном — чаще мн. ч.) затруднения; беда; (тяжелее, безвыходное положение — обычно) крайность; (острый недостаток в самом необходимом, бедность) нужда [В 1908 р., незважаючи на матеріальну скруту, Леся Українка організувала на свої кошти фольклорну експедицію на Полтавщину Aст. укр. літ.); Полк не міг кинути його в скруті... (Гонч.); Вся Стефанова сім'я живе у великій скруті (Чорн.)\. скрутель, -теля обл. 1) петля; кольцо, виток [Газелі ще не отямились, а вуж, високо піднявши голову, з усею силою стискає своїми величезними скрутелями добичу (Фр.)\; см. ещё скрут2 2; 2) см. скрутень. скрутень, -тня, скрутінь жгут [Грушевський закручував бороду джгутом і щосили сіпав цей скрутень, наче замірявся геть вискубти волосся з підборіддя (Смол.)]. скрутити см. скручувати. скрутитися см. скручуватися. скрутінь см. скрутень. скрутка свясло [Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (Чорн.)\. скрутненький разг. трудноватый; разг. трудненек. скрутненько нар. разг. трудновато; разг. трудненько [Кирило Касянович похитує головою: — 3 молодими чабанами скрутненько (Чаб.)]. скрутний трудный, тяжёлый; (причиняющий затруднения — ещё) затруднительный; (о материальном положении — ещё) стеснённый, уст. тесный; (опасный — ещё) критический [М арія: Гаразд, Мартине Федотовичу. Ми ж з вами добрі друзі. А другові в скрутну хвилину завжди треба допомагати (Левада); Скрутне матеріальне становище під час навчання в академії A855—1861) підірвало здоров'я поета [С. В. Руданського] (lern. укр. літ.)]. скрутність, -ності трудность, тяжесть; затруднительность; стеснённость. Ср. скрутний. скрутно нар. трудно, тяжело; затруднительно, стеснённо; разг. туго [Скрутно тільки доводиться зимою Романові. Більше всього йому шкодить, що чобіт немає у його Шас.)\ Ти знаєш, як тепер стало скрутно з землею (Н.-Лев.); Айтра: ..На брамі Поліксена аж зомліла, побачивши, як Ахіллесу скрутно (Л. Укр.)]. Ср. скрутний. скрутнуватий трудноватый, тяжеловатый. скрутнувато нар. трудновато, тяжеловато [Галушка: ..3 матерією скрутнувато, особливо товар на чоботи дістати важко (Корн.)]. скрутнути, -ну, -неш разг. 1) крутнуть; ~ти головою крутнуть головой [Христя тільки скрутнула головою, не знаючи вже, що й думать про Мар'ю (Мирн.)]; 2) (изменить направление) повернуть; (резко — ещё) свильнуть (разг.) [Ось один із них уже впав — його підбив не Яресько, хтось інший, а той, другий, підхопивши кулемета, скрутнув убік і тікає, тікає далі! (Гонч.)]. скрутнутися, -нуся,. -нёшея разг. крутнуться [Почула [Параскіца], що за плечима в неї щось стоїть. Мов обмерла, скрутнулась вона на місці., і стрілась очима з тою кінською головою, на яку боялась глянути (Коцюб.)]. скруха сокрушение; (глубокая печаль — ещё) скорбь; (мука) терзания (мн. ч.)^ угрызения [совести] (мн. ч.) [Ні сліз, ні думок — тільки скруха тяжка на душі (Ле); Валя з неприхованою скрухою дивилась на Стахурського (Смол.)]. скрухо нар. сокрушённо; (печально — ещё) скорбно [Над ним стояла, підперши долонею щоку, мати і скрухо хитала головою (Панн)]. скруцак, -ка обл. жгут [Тугий скруцак з рушника, мокрий і замашний, гатив з лускотом в спини направо й наліво (Коцюб.)]. скручений 1) скрученный; свитый; свёрнутый; сверченный; свинченный; отверченный [Катя розгорнула газету, яку досі тримала в руках скрученою (Минко); Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (Важан)]; 2) связанный, скрученный [Дронова стояла з скрученими наперед руками. На землю з рани капала кров (Хижн.)]\ 3) скрюченный, скорёженный [Колись тут лежали гори битої цегли і каміння, скручені у вогні таврові балки (Куч.); Скручені ніжки [ящірки] одстовбур- чились геть і казали, що не покійна смерть спостигла її (Мирн.)]. Ср. скручувати 1—3. скручування скручивание; свивание; свёртывание; сворачивание; свинчивание Ср. скручувати 1. скручувати, -чую, -чуєш, скрутити (скручу, скрутиш) 1) скручивать, скрутить; (нить, верёвку um. п. — ещё) вить, свивать, свить; (вертя, скатывать в свиток; вращая, снимать — ещё) свёртывать, сворачивать (разг.), свернуть, свертеть (разг.); (снимать, вращая по нарезке) разг. свинчивать, свинтить; (только соверш.: вертя, оторвать) отвертеть (разг.) [Жовтизною припали сходи вівса. Скручувала своє молоде листячко кукурудза (Волога.); Із дроту держальце скрутить він умудрився (Гл.); Бжеський замовк, скрутив грамоту і поклав її ь скриньку (Тулуб)]; ~ти цигарку скру- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)