Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
скр 363 янвать, скрутить (сворачивать, свёртывать, свернуть, свертеть) папиросу [Павленко спокійно присів біля столу, почав скручувати цигарку (Збан.)]; гатити ключ разг. свернуть ключ; 2) (что с чем; чем) связывать, связать, скручивать, скрутить [Він із зв'язківцями туго скручував кабелем по чотири гранати (Ст.); Налигачем скрутили руки, Об землю вдарили — нема, Нема ні слова (Шевч.)]; 3) (делать неровным, изогнутым — о действии огня и т. п.; сводить судорогой) разг. скрючивать, скрючить, корёжить, скорёжить [Сірник ледве тремтів у руці Аксель, яка, схилившись на коліна, стежила за вогником, що поволеньки скручував білу трісочку (Досв.); Ридання перейшло в нестримний регіт. Судороги скрутили Лукію (Донч.)]; 4) (перен.: обессиливать; делать послушным) скручивать, скрутить [Нел л і: А ти такий дивний, Джонні, такий блідий, сумний... Джон: Це життя так скручує нас (Ірч.); Годі, Марійко, годі. Живий буде — повернеться, чує моя душа, так буде. Нелегко Яремчуків скрутити (Цюпа); Біда тая зовсім його скрутила (Вовч.)\; гатило кого (о болезни) безл. разг. скрутило (схватило) кого [Того дня дід Захарій Занедужав. Скрутило його в полі — болить голова, поперек ламає (Донч.)]; 5) (поворачивать куда-нибудь) разг. сворачивать, свернуть [Стефа бере Дарку під руку, і вони скручують зразу праворуч до парку (Вільде); Ось дорога скрутила вбік, побігла з гори в долину... (Коцюб.)]; О гатити в баранячий ріг см. баранячий; <^>тйти в'язи разг. а) (о человеке) свернуть себе шею (голову) [— Оце завіз мене в Западинці, бодай вони пропали! — кричала Кайдашиха на весь яр. — Трохи в'язів не скрутила (Н.-Лев.)]; б) (о предмете) сломать (что), разбить (что) [Зовсім к лихій годині скрутили в'язи машині! (Мирн.)]; ~тйти собі в'язи на чому, «-^тйти собі в'я- з и см. в'язи; ~ти голову (голів- к у) сворачивать, свернуть голову (головку) [Дитина з щасливою усмішкою розгортає дрібненькі пальчики пухкої ручки, намагаючись, щоб нянька показала, котрому сорока дала каші, а котрому голівку скрутила (Коцюб.)]; ~тйти дулю разг. сложить кукиш (фйгу, дулю, шиш) [Палажка вийшла з волості з Кайдашами, скрутила дві дулі, тикнула їм у вічі й пішла додому (Н.-Лев.)]. скручуватися, -чуюся, -чуєшся, скрутитися (скручуся, скрутишся) 1) скручиваться, скрутиться; виться, свиваться, свиться; свёртываться; сворачиваться; свернуться; свертёться; свинчиваться, свинтиться; отвертеться [Хвостик [ящірки] почав підкидатися, скручуватись (Мирн.); Вискочила [блискавка] з хмар, ..вмить скрутилась, звилась, як гадина, і оперезала півнеба (Н.-Лев.)]; ~тйтися в клубок, клубком (в калачик, калачиком и т. п.) свернуться в клубок, клубком (в калачик, калачиком и т. п.) [їжак скру- ! тився в клубок (Коп.)]; 2) скрючиваться, і скрючиться, корёжиться, скорёжиться [Од болю я аж скручуюсь (Кол.); Батько міг оперезати батогом так, що аж скрутишся (Дм. Веда.)]. Ср. скручувати 1, 3; 3) (только соверш.: со злости, от зависти um. п.) разг. лопнуть [Волость присудила Лаврінові та матері батьківське добро.. Як почула про це Мотря, то трохи не скрутилась і наробила крику під волостю (Н.-Лев.)]; А) (только I соеерш.: лишиться рассудка) разг. спятить [с ума], рехнуться, тронуться, свихнуться I [— Панна казали — з болота та з комарів [трясця]... — 3 комарів? Чи ти скрутилась чи що із твоєю панною? (Л. Укр.)]; з глузду /^тйтися (грубо) разг. своротить с ума, спрыгнуть с ума, спятить [с ума] [Вже ніхто із глузду не скрутився, І досі не чутно, щоб хто на трьох жінках В тім царстві оженився (Гл.)]; 5) (только соверш.) разг. околеть [Гей! Соб, сиві, соб, бодай ви скрутилися!.. (Коцюб.)]; 6) страд, з. (несоверш.) скручиваться; виться, свиваться; свёртываться; сворачиваться; свинчиваться; связываться, скручиваться; скрючиваться, корёжиться; ср. скручувати 1—3; О скрутиться кому разг. достанется кому [Ей, чоловіче, скрутиться тобі! І (народна казка)]. скрушений 1) сокрушённый; 2) сокрушённый [Стоїть він, скрушений бідою, і дум тяжких не відганя, нема в душі його спокою од слів Остапа Горбаня (Мур.)]. Ср. скрутити 1—2. скрушйти, -шу, -шиш 1) (разрушить; уничтожить) сокрушить [2-й з прохачів: ..Ти б їх скрутив, тих вражих монтанів- ців, стер би в порох! (Л. Укр.)]; 2) (огорчить, опечалить) сокрушить [Циганка: Може б, я поворожила? Вгадаю зразу, які очі зсушили, які скрушили!.. (Кроп.)]. скрушний скорбный; сокрушённый [Коли [Турбай] помічав чийсь., скрушний погляд, підходив до людини, розпитував про сім'ю, про дітей (Руденко)]. скрушно нар. скорбно; сокрушённо [Юхим скрушно хитав головою (Ле)]. скрючений 1) скрюченный [Судислав затрусився, посунувся ближче до грошей, про- ! стягнув скрючені пальці (Хижн.)]; 2) скрюченный. Ср. скрючувати 1—2. . скрючити ем. скрючувати. скрючитися см. скрючуватися. скрючувати, -чую, -чуєш, скрючити, -чу, -чиш 1) разг. скрючивать, скрючить [Такою страшною Оришка виглядала, мов засушена жаба, скрючивши свої ніжки (Мирн.)]; 2) (сцеплять крюками) спец. скрючивать, скрючить. скрючуватися, -чуюся, -чуєшся, скрючитися, І -чуся, -чишся 1) разг. скрючиваться, скрю- j читься [Селянин аж скрючився від надмірної напруги, натискаючи на чепіги (Мин- ко)]; 2) страд, з. (несоверш.) скрючиваться; ср. скрючувати 2. скрякувати, -кую, -куєш, скрякнути, -ну, -неш разг. вскрякивать, вскрякнуть. скуб (глагольное межд.) разг. дёр г ІСкуб, та й висмикнула з нього перо (Чуб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)