Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ску 364 ску скубальний спец. щипальный. скубання, скубїння дёрганье; щипание; драньё, трёпка, таскание. Ср. скубти. скубати см. скубти. скубатися см. скубтися. скубїння см. скубання. скубка (побои) разг. трёпка; (порка) драньё [Не первина було Галі терпіти і скубку, і лайку від Василя і через Василя (Мирн.)]. скубти, -бу, -беш и скубати (скубаю, скубаєш), однокр. в. скубнути и усилит. скубонути, -ну, -нёш дёргать, дёрнуть, дергануть; (отрывать, защемляя пальцами, зубами — траву, волосы и т. п.; теребить — ещё) щипать, щипнуть; (только несоверш. — за волосы, за уши разг. — ещё) драть, трепать, таскать [Вона хутко нахилилась і почала сухими пальцями скубти торочки на скатерці (Панч); Одарка: ..Вам тепера тільки казок казати та скубти пір'я (Кроп.)\ У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Шев**.)\ Пас свої два пишні молоді воли — ні, не пас, а пускав їх лише, щоби нюхали траву, бо ж вона була ще заніжна і мохната, щоб їх грубі писки могли її скубати (Коб.)\ Як тільки будеш на мене викати, то я тебе присилую тикати; буду за вуха скубти. Чуєш, чоловіче! (Н.-Лев.); Ззаду хто-небудь і скубне Чіпку за чорне волосся (Мирн.)]. скубтися, -буся, -бешся и скубатися (скубаю- ся, скубаешся) 1) (о птицах: чиститься, щипками обирая что-либо с себя) ощипываться; 2) (за волосы, за уши) разг. драть, трепать, таскать [Панич узяв за оселедчик чорноголового хлопця, що стояв скраю. Той, як яструб, вирвався. — За що ти скубешся? Дивись — який!! (Мирн.)]; 3) (пе- рен: бить друг друга) драться [І почали [горобці] битися. Та так б'ються, та так скубуться, аж догори скачуть, аж пір'я з них летить (Л. Укр.)\ Пани скубуться, а в мужиків чуби болять (прислів'я)]', 4) страд, з. дёргаться; щипаться; ср. скубти. скувати см. сковувати. скуватися см. сковуватися. ску гикати, -гйчу, -гйчиш и скугніти и ску- гоніти, -ню, -нйш и скуготати, -гочу, -гочеш разг. визжать (о свиньях) [Вона проклинала все, що попадалось їй на очі, — свиней, курей, поросят, щоб не скугикали (Довж.); Десь за стіною скугонить порося, реве теля, чути скрипучі кроки по снігу (Вирг.)', Поїли свииі полову, поївши полову, скугочуть (народна казка)]. скудель, -лі уст. скудель [Я рун: ..Почали [бунтівники] скудель перевертати (Коч.)]. скудельниця ист. скудельница [Скудельниці — братські могили [епохи Київської Русі], в яких ховали жертви епідемій або воєнних сутичок (Нар. стар. іст. УРСР)]. скудіти, -дію, -дієш редк. скудеть, скуднеть, оскудевать; (становиться менее наполненным, ме іее бегатым разг. — ещё) тощать. скудлачити, -чу, -чиш и скудлати, -лаю, -лаєш и скудлити, -лю, -лиш разг. взъерошить, всклокочить, всклочить, взлохматить. скудной редк. скудный [День почався.. Я знав наперед всю його просту і скудну програму і намагавсь не думати про неї (Коцюб.); Найгірш удову мучило безсоння — вона бралася плакати якимись скуд- ними, старечими слізьми (Вовч. ]. окупність, -ності редк. скудность, скудость. скудно нар. редк. скудно [На харч скудно • (Ном.)]. скудовчений разг. см. скуйовджений. скудовчити, -чу, -чиш разг. см. скуйовджувати, скуйовдити. скудовчитися, -чуся, -чишся разг. см. скуйовджуватися, скуйовдитися. ску дота скудность, скудость. скудоумний редк. скудоумный. скудоумство редк. скудоумие, скудомыслие. скудрявити, -влю, -виш разг. закудрявить. скудрявіти, -вію, -вієш разг. закудрявиться [Сосенко моя кудрявая, чом ти рано скуд- рявіла? (народна пісня)]. скуйовдати см. скуйовджувати. скуйовджений взлохмаченный; взъерошенный, всклоченный, всклокоченный, вскосмаченный, растрёпанный; взвихрённый [Він [полин] навис над урвищем скель і тряс бородою над самим морем, неначе фавн дико скуйовдженою вовною (Коцюб.); На голові у хлопця здіймалася копиця скуйовдженого волосся (Трубл.); Нависають над очима скуйовджені вітрами чорні брови (Сміл.)], Ср. скуйовджувати 1. скуйовджувати, -джую, -джуєш, скуйовдити, -джу, -диш и (реже) скуйовдати, -даю, -даєш 1) (волосы, шерсть и т. п.) взлохмачивать, взлохматить; разг. взъерошивать, взъерошить, всклочивать, всклочить, всклокочивать, всклокочить, вскосмачивать, вскосматить, растрёпывать, растрепать; (только соверш.: поднять вихрами) взвихрить [Басова засміялась, підійшла до Люби, ласкаво скуйовдила дівчині волосся (Совко)]; 2) (только соверш.: нарушить порядок расположения чего-либо) разг. смешать [Мама все скуйовдила докупи. Оце мої сорочки, а це твої (Н.-Лев.)]; 3) (только соверш.) обл. взволновать, взбудоражить, встревожить [І там вертілася [мавка], як шавка, І всіх скуйовдила (Котл.)]. скуйовджуватися, -джуюся, -джуєшся, скуйовдитися, -джуся, -дишся 1) взлохмачиваться, взлохматиться; взъерошиваться, взъерошиться, всклочиваться, всклочиться, всклокочиваться, всклокочиться, вскосмачиваться, вскосматиться, растрёпываться, растрепаться; взвихриться [Звичайно на четвертий день після зараження миші захворювали: шерсть скуйовджувалася, ..тварини відмовлялися від їжі (Мікр. ж., 1956, XVНІ, 4); М'яке русяве волосся [Павла] скуйовдилося на високому лобі (Збан.)]; 2) страд, з. (несосериі.) взлохмачиваться; взъерошиваться, всклочиваться, всклокочиваться, вскосмачиваться, растрёпываться. Ср. скуйовджувати 1. скуйовдити см. скуйовджувати. скуйовдитися см. скуйовджуватися. скука скука; разг. скукота [Тимофій: |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)