ску 367 ела ворог скупчив п'ятсот багнетів і півтори сотні клинків (Нач.); Він скупчив усю силу волі, щоб дати обличчю свому спокійний вираз (Коцюб.)]; ^чити війська сосредоточить войска, скупчуватися, -чується, скупчитися, -читься 1) собираться, собраться; скучиваться, скучиться ; сгрудиться; (о людях — ещё) толпиться, столпиться; сосредоточиваться, сосредоточиться; скапливаться; скопл яться; скопиться, накапливаться, накопл яться, накопиться; (перен.: сходиться, съезжаться в одно место — ещё) стекаться, стечься [Люди скупчуються гуртками коло возів (Вас); Перед заходом сонця на обрії почали скупчуватись хмари (Донч.); Підрозділи скупчувались в одному з темних кварталів (Гонч.); На олійні скупчились гори насіння (Козач.)]; 2) страд, з. (несоеерш.) собираться; скучиваться; сосредоточиваться; скапливаться; скопляться; накапливаться, накопляться. Ср. скупчувати. скупщина полит, скупщина. скуп'яга см. скупердяга. скурений выкуренный; искуренный [Цигарка та, скурена до нікуди, шкварчить біля його синявих губ (Вишня)]. Ср. скурювати. скурити см. скурювати. скуритися см. скурюватися. скурювання выкуривание; искуривание. Ср. скурювати. скурювати, -рюю, -рюеш, скурити, -рю, -риш выкуривать, выкурить; разг. искуривать, искурить [Ото тільки й у хаті, як їсти. А встане з-за столу, і цигарки не скурить, мерщій за шапку (Головко)]. скурюватися, -рювться, скуритися, -риться выкуриваться, выкуриться; искуриваться, искуриться. Ср. скурювати. скусаний искусанный [Руки по лікті в землі, ноги рясно скусані комарами (Горд.)]. скусати, -саю, -саеш искусать [Комарі гудуть, дзвенять, співають і так, було, скусають шию й руки, що довго ходиш з пухирями (Донч.)]. скусити см. скушувати. скутер, -тера спорт, скутер. скутерист спорт, скутерист. скутий 1) прич. скованный; выкованный; закованный [Руки й ноги велетня обплутапі залізними кайданами, але й до скутого боїться наблизитися Бенедикт (Хижн.)]; 2) прич., прил. скованный [Навколо острова лежало скуте кригою море (Трубл.); Біля дверей сиділо двоє козацьких старшин. Вони вирізнялися серед гостей і своїм одягом, ..і скутими манерами (Панч)]. Ср. сковувати 1—2; 3) прил. техн. сковной. См. ещё скований. скутість, -тості скованность [У її листах відчувалася якась скутість, якась нещирість (Загр.)]. Ср. сковувати 2 и см. ещё скованість. скуток, -тку уст. 1) результат; исход [Такі справи [в суді] дуже помалу йдуть і не кождий такий щасливий, щоби міг дочекатися їх скутку (Фр.)]; 2) польза, выгода; разг. прок [Темна хмара, а веселка ясна. Що ти робиш, дівчино нещасна? Ореш тугу, сієш на ній смуток, схаменися, який з того скуток! (Л. Укр.)]. скуфіика церк. уменьш. скуфейка [Він задер голову так, що послушницька чорна скуфіика з*їхала аж на тім'я (Н.-Лев.)]. скуфія церк. скуфья [Як приїхав до нас той передніший старий пан, я накинув свою скуфію, надів найновішу, найпросторнішу рясу., та й пішов до його (Н.-Лев.)]. скучати, -чаю, -чаєш, скучити, -чу. -чиш (за ким, за чим) скучать, соскучиться (о ком, о чём, разг. по ком, по чём, по кому, по чему) [У полі тихому жив у норі Хом'як; На самоті скучав він, неборак! (Гл.); Кілька тижнів Франка не бачилася з подругою і дуже за нею скучила (Чорн.); Коли б же ти знав, як я скучив за простою козацькою стравою (Ільч.)]. скучерявити, -влю, -виш завить (только прям.); закудрявить, закурчавить [Бринить ледве чутно сумна-сумна пісенька: Ой, вербо, вербо кучерява, Ой, а хто ж тебе скучерявив? (Фр.)]. скучерявіти, -вію, -вієш разг. закурчаветь; закудрявиться, закурчавиться. скучити см. скучати. скучненький разг. скучненький. скучненько нар. разг. скучненько [Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучненько (Вас.)]. скучний скучный [Чарівник сидить у березняку на траві сумний і скучний (Вас); Часом вони читали довгі й скучні романи (Коцюб.)]. скучно нар. скучно [Антона зробилось скучно (Коцюб.)]; буде ~но кому за ким, за чим безл. будет скучать кто о ком, о чём, разг. по ком, по чём, по кому, по чему [— Чи не буде, Мелашко, тобі скучно за Бієвцями? — спитав Лаврін (Н.-Лев.)]. скучнуватий разг. скучноватый. скучнувато нар. разг. скучновато [У нас усе гаразд, тільки дуже порожньо і скучнувато (Л. Укр.)]. скуштувати, -тую, -туєш (чого) попробовать (что и чего); разг. отведать (что и чего) [Не поцурайтесь хліба-солі, Борщу скуштуйте, галушок (Котл.); їм [матросам] заманулося скуштувати морського бою (Янов.); Петро весело засміявся, ніби хтозна-який задоволений з того, що Васько скуштував дідового аршина (Збан.)]; ~ти 6 б л и з н я см. облизень. скушувати, -шую, -шуєш, скусити (скушу, скусиш) скусывать (разг.), скусить (разг.). слаба 1) прил. см. слабий 1—2; 2) (род. слабої) сущ. больная [Слаба жалібно стогнала день і ніч (Коцюб.)]. слабенький уменыи., ласк. разг. 1) слабенький [Найшлася в Насті дитинка... таке-то малесеньке, сухесеньке, слабеньке! (Вовч.); І знову з провалля., дійшов до нього слабенький поклик, заглушений лісом (Коцюб.)]; 2) больнёхонький, больнёшенький; плохонький, плохенький [От тільки переболів душею за тебе, голубочко моя слабенька. Коли б швидше минулася хвороба твоя (Коцюб.)]. Ср. слабий 1—2.
|