Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ела 368 ела слабенько нар. разг. слабенько [Галя якось слабенько плеще у долоньки (Вовч.)]. слабий І) прил. слабый; (о болезненном человеке — ещё) хрупкий; (недостаточный по силе, величине, выразительности и т. п. разг. — ещё) жидкий; (о голосе, тоне — ещё) упавший [Тоді я був після хвороби ще слабий. Тепер трохи подужчав (Мирн.); В хаті мигтіло слабе світло (Фр.); Про- . дукція літературна у нас на Вкраїні дуже слаба в останні роки (Коцюб.)', Баронеса безвладно опустилась на канапу. — Дайте мені спирту! — мовила вона до Софії слабим голосом (Л. Укр.)\\ ~5е місце перен. слабое место [Батареї сміливіше пристрілюються до гусениць І танка], колупають дорогу, луплять в лоб, шукають слабого місця в броні (Янов.)]', ~бйй н а у т о р и см. утори; 2) прил. больной, нездоровый; разг. хворый; уст., обл. недужный; {немощный от старости, болезни) плохой [Того дня і цілий слідуючий тиждень Степан не приходив до школи, лежав слабий (Фр.)\ У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик (Л. Укр.)]; ~шій на що больной (болен) чем [Недавно оселився тут один галичанин, слабий на туберкульоз (Коцюб.)]; 3) (род. слабого) сущ. больной [Соломія сливе несла Остапа, а проте їм доводилось часто зупинятись, бо слабий утомлювався й потребував спочинку... (Коцюб.)]. слабість, -бості 1) слабость; хрупкость [Не можна серйозно ставитись до серйозної війни, не використовуючи найменшої слабості противника (Ленін)', На якусь хвилину душевна слабість охоплює чоловіка (Ст.); Пан радник був відомий своєю слабістю виголошувати тости (Фр.); Кінь — це моя слабість. Третій рік я тут лікарем ) весь час мріяв про власний виїзд... (Збан.)]; ер. слабий 1; 2) (сильное недомогание) болезнь, недуг; разг. хворь [На душі мені стало легко, наче як здоров'я вертається після важкої слабості (Н.-Лев.)\ Всі пасажири ночували на пароході та цілу ніч слабували морською слабістю (Коцюб.)]. слабіти, -бію, -бієш 1) слабеть, ослабевать; разг. слабнуть (Протяжно загув паровоз. Його лункий голос вирвався з-за осокорів та тополь, стоголосою луною понісся в поле, все слабіючи (Збан.); Без діла слабіє сила (приказка)]; 2) (быть больным) болеть; разг. хворать [Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (И.-Лев.)]. слабішання, слабшання ослабевание. слабішати и слабшати, -шан), -шавш слабеть, ослабевать, разг. слабнуть |і\1ати усе смутніла і слабішала (Вовч.); Вона подувала, що її сили слабішають (Н.-Лев.); Позиції світового капіталізму невпинно слабшають (lern. KIJPC)]. слабкенький уменыи., ласк. разг. слабенький |Про щавницькі води треба сказати, що вони трохи слабкенькі (Н.-Лев.)]. слабкий слабый; (о голосе, тоне — обычно) упавший [Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? (Л. Укр.); Щоб розбурхать свої слабкі нерви, вона впускала собі морфій (Н.-Лев.); П р і с ц і л л а слабким голосом: Ви про що там змагалися? Р у- ф і н: Та так, пуста розмова, ти не турбуйся... (Л. Укр.)]; ^ка кислота хим. слабая кислота; г^кё місце перен. слабое место 1Я особисто любив бити в мотор, а Швець знав інші слабкі місця німецької черепахи (Янов.)]; ~кйй струм эл. слабый ток; 0 ~ка гайка у кого разг. гайка слаба у кого. слабкість, -кості слабость [3 надмірної слабкості темніло в очах (Смол.); Ти боїшся, Оноре, сам перед собою визнати свою поразку. В цьому твоя слабкість (Риб.)]. слабко нар. слабо [Розливався [гук] десь далеко понад густим лісом та все лунав слабко та тихіше й замирав десь у тихих лісових западинах (Н.-Леь.)]. слабкострумовий физ., техн. слаботочный. слабкострумовйк, -ка разг. слаботочник. слаблінь, -ня мор. слаблинь. слабнути, -ну, -неш слабеть, ослабевать; разг. слабнуть [Хлопці бачили, що дід слабне з кожним днем (Фр.); Панна Ярина в цю рішучу й важну хвилину почуває, що сили її меншають, слабнуть, що вона вже не здатна до боротьби (Коцюб.); Приводні паси до верстатів то слабнули, як пущені віжки, то натягувалися до відказу (Войч.)]. слабо 1) нар. слабо [Ти слабо протестувала, пробуючи боронити мій твір (Л. Укр.)\ Лежачи., в слабо освітленій свічкою кімнатці, вона чула в грудях приплив теплої хвилі (Коцюб.)]; 2) (в значении сказуемого) безл. разг. нездоровится, плохо [Дивиться Сторонський на сестру, а вона так посоловіла і на лиці міниться.. — Чи не зле вам, сестро? — Слабо мені (Мак.)]. слабовитий слабый; (подверженный заболеваниям) болезненный [Рафалович, малий, слабовитий хлопчина, дуже боявся його, вусатого і зовсім дорослого парубка (Фр.); Баба його була стара та слабовита (Н.-Лев.)]. слабовитість, -тості слабость; болезненность. Ср. слабовитий. слабовито нар. слабо; болезненно. Ср. слабовитий. слабовілля, слабоволля слабоволие. слабовільний, слабовблышй слабовольный [Слабовільний, безхарактерний Гнат [персонаж п'єси Карпенка-Карого «Безталанна»] убиває свою дружину, тиху і люблячу Софію (Рил.)]. слабоволля см. слабовілля. слабовольний см. слабовільний. слабогрудий слабогрудый [Цілий день тривав суд.. Іноді зсередини на свіже повітря вилазив упрілий, в розстебнутім кожусі котрийсь із слабогрудих, цю вже не міг сидіти більш у духоті (/ оловкс ]. слабогрудість, -дості слабогрудость. слабодух слабодушный (сущ.) [Д у да р..: Ти ж не слабодух. Тримайся! (Мик.)]. слабодухий слабодушный [Ганна: ..Ось перед нами малиновий стяг, Що вів нас в |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)