Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ела 369 еда битви, виграні Богданом [Хмельницьким]. Сей прапор слабодухі не тримали! (Дмитр.)]. слабодухість, -хості слабодушие [Мене мучить погане передчуття, та я ховаюся з ним перед товаришами, — соромно за свою слабодухість (Кол.)]. слабонёрвний слабонервный. слаборозвйнений, слаборозвинутий слаборазвитый [Вони [монополії США] скуповують по монопольно низьких цінах товари слаборозвинених країн і збувають в них по високих цінах свої товари (Рад. Укр., 1954, XI)]. слабосилий, (реже) слабосильний слабосильный, малосильный; (хилый — ещё) тщедушный [В нашій економії, бувало, коли косиш, то сам і косу клепаєш, а тут усім підряд зарання клепає один слабосилий заробітчанин (Ст.); Здавалося, жодне з її дітей не держало її душі в такім болючім руху, як цей слабосильний чоловік! (Коб.)]. слабосилість, -лості слабосилие; тщедушность, тщедушие [Павло звик і не реагував так болісно на свою слабосилість, бо надіявся на краще (Багм.)]. Ср. слабосилий. слабосилля слабосилие; тщедушность, тщедушие. Ср. слабосилий. слабосильний см. слабосилий. слабота редк. слабость [Людина єсьм... мене гнітуть слаботи; Я чую їх, не сила ж утекти; Нікчемні мрії, суєтні турботи Скули кругом, мов ретязем кати (Граб.); Нічого [староста] не перепитував, щоб не виказувати батьківської слаботи (Ле)]. слабоумний слабоумный. слабоумство слабоумие. слабохарактерний слабохарактерный [Горпи- на Іванівна., на всі боки чистила слабохарактерного чоловіка (Збан.)]. слабохарактерність, -ності слабохарактерность. слабохарактерно нар. слабохарактерно. слабування недомогание [Війна немовби підхльоснула Калістрата Івановича — змусила забути про слабування своє. Він навіть став ходити значно рівніше (Крот.)]. слабувати, -бую, -буєш (на що и чим) болеть (чем), разг. хворать (чем); (иметь какую- нибудь хроническую болезнь — ещё) страдать (чем); (испытывать недомогание — ещё) недомогать; (время от времени разг.— ещё) похварывать; (не сильно — ещё) прихварывать [Рік за роком ставала вона все тихіша, перестала співати, стала помітно марніти, часто слабувати (Вас); Дід не слабував ні на яку хворобу (Довж.)]; r-^ти на голову страдать головными болями (от головных болей) [Слабую дуже на голову (перекл. з Вовчка)]; ^ти на серце (очі и т. п.) разг. страдать болезнью сердца (глаз um. п.) [Одна знайома дама п'ятнадцять літ слабувала на серце (Коцюб.)]. слабуватий разг. слабоватый. слабувато нар. разг. слабовато [Візьме яке- небудь паршиве биченя, та й знову поплавець прикипає до моря. — Тут, мабуть, місце погане, — кажу похмуро. — А так,— згоджується Коська, — тут слабувато беруть (Збан.)]. слабшання см. слабішання. слабшати см. слабішати. слава 1) слава; (широкая популярность — ещё) известность, знаменитость [За відданість колгоспній праці і майстерність її ім'я оточили в селі ореолом слави (Вологи.); Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш (прислів'я); Батько був славний коваль на всі околишні села, особливо його сокири мали велику славу (Фр.)]; ~ва богу см. бог; зажити ~ви см. заживати2 4; здобути «^ву см. здобувати 1; мати ~ву см. мати2 1; набувати, набути ~ви см. набувати1; н а <^ву на славу [Комсомолець Федір Бабенко стояв на чатах біля колгоспної комори, куди нещодавно був звезений спільний урожай, що вдався на славу (Руденко)]; покривати, покрй- т и ~вою см. покривати 1; тільки [й] rw?n... разг. только [одна] слава, что... [Ой хустино, хустиночко! Мережана, шита. Тілько й слави козацької — Сіделечко вкрити! (Шевч.)]; 2) (восклицание, выражающее восторженное одобрение) слава!, ура! [Слава братнім народам і народу російському слава! (Сое); Як упав же він з коня та й на білий сніг. —Слава! Слава!—докотилось і лягло до ніг (Тич.)]; 3) (слухи) слава, молва; (сплетни разг. — ещё) пересуды (мн. ч.), толки (мн. ч.), перетолки (мн. ч.) [Стала слава на все село, Стали поговори,— Все за того кэзаченька, Що чорнії брови (Л. Укр.)]; добра (хороша) ~ва добрая слава [Лунає добра слава про майстрів української радянської сцени, про театри України (Мист., 1956, 1); Про неї ходила хороша слава в аулі, як про найкращу килимарку (Десн.)]; наробити ~ви кому ославить кого [Іди, та тільки нищечком, щоб ніхто не знав і не бачив, а то наробиш і собі і мені недоброї слави (Стор.)]; розпускати, розпустити ~ву см. розпускати 1; уводити в ~ву см. уводити1. славетний славный; (заслуживший славу — ещё) прославленный; (широко-известный — ещё) знаменитый [Люди тихо гомоніли, з пошаною розглядаючи славетного полковника (Кач.); Москва! Нема на землі куточка, де б не знали про це славетне місто (Бажан); Багато породила польська земля славетних учених (Рил.)]. славетність, -ності знаменитость. славити, -влю, -виш 1) прославлять, славить [У своїх публіцистичних творах він [М. Горький] незмінно славить Велику Жовтневу соціалістичну революцію (Рад. Укр., 1951, VI); Поети славили в піснях віддавна Україну (Л. Укр.); Молодими голосами славить пісня невсипущу працю й любов (Ст.)]; 2) (чествовать песнями) церк. и пр. славить [Знає Ларько, що завтра різдво і що він іде до панів на хутір славити Христа (Вас.)]; 3) (распространять молву, преим. дурную) славить (разг.)\ (порочить) поносить [Хівря славить Прі- 24-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)