Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ела 370 ела ську на всю Мар'янівку: і сяка, і така, і нетіпанка, і нечепуруха!.. (Мирн.)]; 4) разе, говорить, рассказывать, разг. уст. сказывать, обл., уст. баять; (время от времени; передавать слухи разг. — ещё) поговаривать, побалтывать [Жив у тій хаті господар Юхим Чабан, славили — чоловік заможний і розумний (перекл. з Вовчка)] Славлять, ніби молодий отаман — великого розуму козак і в бою звитяжний воїн (Кач.)]. славитися, -влюся, -вишся 1) славиться [Слався, земле радянська єдина, Слався, дружбо людей на землі! (Рил.); Білорусія славиться своїми лісами (Рад. Укр., 1948, XI)]; 2) (за кого, за що — быть известным в качестве кого-нибудь, чего-нибудь) пользоваться славой (кого, чего), слыть (кем, каким или за кого, за что) [Назнав хлопець другого маляра у сусідньому селі Тара- сівці, що славився поміж людьми за дотепного чоловіка (Мирн.)]; 3) страд, з. прославляться, славиться; славиться; ср. славити 1—2. славіст филол. славист, славяновед [Видатними славістами в середині XIX ст. були українські письменники й учені: Ізмаїл Срезневський, Йооип Бодянський, Михайло Максимович (Рад. літер., 1958, 5)]. славістика филол. славистика, славяноведение. славістичний филол. славистический [Міжнародний [четвертий] з'їзд славістів у Москві — це свято славістичної науки (Літ. газ., 1958, XII)]. славістка филол. славйстка. славістський филол. славистский. славка орн. славка [У густому листі посвистувала славка (Коп.)]. славлення 1) прославление [Ідеї патріотизму і гуманізму, інтернаціоналізму і братерства народів, ідеї миру і славлення праці є провідними в післявоєнній прозі (Іст. укр. літ.)]; 2) славление іСпіви та славлення дівчат, гомін гостей, музика, захід сонця — усе поміщалося, переплуталося (Вовч.)]. Ср. славити 1—2. славненький уменыи., ласк. разг. славненький [Ох, мамо, купи мені отаку хустку! ..Цю рябеньку, славненьку! (Вовч.)]. Ср. славний 2. славненько нар. разг. славненько. Ср. славний 2. славнесенький уменьш., ласк, от славний [Ой, ти, Байдо, та славнесенький, Будь мені лицар та вірнесенький (народна пісня)]. славний 1) славный; (снискавший славу— ещё) прославленный, знаменитый; (необыкновенный по своим качествам — ещё) замечательный; (достойный особого внимания книжн. — ещё) достопримечательный [Перший раз Андрій у такому великому та славному місті (Коцюб.); Знеміг славний Дорошенко, Сидячи в неволі (Шевч.); Будь же славна, комсомолко, сестро наша Зоя! (Тич.); Мій батько славний був коваль — На все село, На кілька сіл (Воронько)]; «¦^ний дим редк. славящийся, замечателен чем [3 Щавниці їздять гуляти в околишні місця, славні своєю красою (Н.-Лев.)]; 2) (хороший, приятный) славный (разг.) [— Курити збираєтесь? А кбте сюди люлечку. — Шестірний подав.— Славна люлечка! славна! (Мирн.); Д о- м а х а: ..Який славний вітрець зранку подихав, а тепер зовсім затих (Кроп.)]. славнісінько нар. разг. славненько, славнё- шенько [Крикнуло [дитя]: «Мамо!., мамо!..» Та так жалібно, славнісінько, неначе проситься, щоб мама його не губила (Квітка)]. славно нар. 1) со славой [Раз умирати кож- - дому, але славно вмирати — се не кождо- му лучається (Фр.)]; 2) (хорошо; приятно) славно; замечательно [Марко корів занехаяв, а Санька виходила. Доглядає славно (Горд.); Славно у тій пасіці! Дихать — не надихаться! (Вовч.)]. славнозвісний славный;і (снискавший славу — ещё) прославленный, знаменитый [Славнозвісний автор «Енеїди» Іван Котляревський був організатором і командиром одного з козацьких полків на Полтавщині (Бажан)]. славнозвісність, -ності знаменитость [Буч- ма — ворог порожньої модності. Запорука його славнозвісності — у народі й народності (Тич.)]. славолюб славолюбец [Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном (Ст.)]. славолюбний славолюбивый [Не бачивши ніколи руського князя й уявляючи його, як славолюбну, горду., людину, Іоанн був певен, що Святослав приїде на зустріч з почтом, у найкращому своєму вбранні (Скляр.)]. славолюбство славолюбие [В а л є н т: ..Чим сам собі я славу заслужив? М а р- т і а н: Де ти навчився славолюбства? (Л. Укр.)]. славонька 1) ласк, фольк., поэз. славушка [— Хіба ж пристало козакові Отут сидіть? — промовив я. — У темнім лузі, У діброві Витає славонька твоя (Гл.)]; 2) уменьш., ласк, от слава 3 [Ой, козаче, утікай Та й на мене славоньки не пускай (народна пісня)]. славословити, -влю, -виш церк., ирон. славословить [— Знаєш, чого я тебе покликав? — Скажете, батюшко. — Скажу, скажу. З твоїм голосом гріх не славословити господа-бога (Донч.); З Франком робили в Галичині достоту те саме, що церква і суспільна реакція завжди робили з людьми прогресу і науки: за життя цькували і переслідували, а по смерті брехливо славословили (Козл.)]. славослов'я церк., ирон. славословие [Слово честі, втечу зараз звідси, коли він не перерве цього потоку славослов'я (Козл.)]. Славут, Славута, Славутич старинное название реки Днепр, а также эпитет Днепра Жаль і смуток укрили Славуту (Манж.); нколи в'ється дорога понад самим Дніпром, і тоді зачудоване око далеко сягає по блакитнім просторі діда-Славути (Коцюб.); Шуми, Славутичу-ріко! (Рил.)]. славутний, славутній уст. см. славетний. слалом спорт, слалом [Помчимось у слаломі |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)