Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спи 430 спи 1) подниматься, подыматься, подняться; (к чему-либо, стоящему выше) тянуться, потянуться; (стараясь увидеть, достать что-либо um. п. — ещё) приподниматься, приподыматься, приподняться; (о лошади) становиться на дыбы, стать на дыбы, дыбиться, вздыбиться [Спинались [діти] до мисника, толочили ніжками [бабині] груди і засипали очі кришками з хліба (Коцюб.)\ В публіці палка цікавість. Багато хто спинається, щоб краще стежити за боєм (Л. Укр.)]; гатися, ~тйся навшпиньки становиться на цыпочки, стать на цыпочки [З-за неї виглядає Химка, сп'явшись навшпиньки (Н.-Лев.)]; ~тися, ~тйся на ноги прям., перен. становиться, стать на ноги [Дівчинка уперлася рученятами в підлогу й зіп'ялася на ноги (Донч.); Говоримо не про передову артіль, а про колгосп, який з великими труднощами спинався на ноги після Вітчизняної війни (Вишня)]; 2) (проти кого — только несо- веръи.) обл. возражать (кому), противиться (кому), ссориться (с кем) [— Еге! ти ще й спинаєшся проти мене! — заговорив Антосьо (Свидн.); Як-то проти старшини спинаться (Канев. у. — Сл. Гр.)]. спинений остановленный; удержанный; унятый; одёрнутый [Гнівно закрутилася виром на місці спинена вода (Ф/>.)]. Ср. спиняти. спинити см. спиняти. спинитися см. спинятися. спинка 1) уменьш., ласк, спинка [Дитина, ще не міцна в спинці, незабаром втомилась сидіти (Л. Укр.)]; ср. спина 1; 2) (у кресла, дивана и т. п.; часть одежды, покрывающая спину) спинка [Русевич відкинувся на спинку стільця (Шовк.)]; 3) (верхняя часть некоторых узких предметов) спинка; (задняя часть переплёта — обычно) корешок [Він оформив багато суперобкладинок, обкладинок, спинок, титульних сторінок (Веч. Київ, 1958, І)]. спинковйй 1) редк. см. спинний; 2) перен. уст. знатный [3 цілої губернії саме спин- кове панство, саме найзаможніше купецтво знаходить тут [у палаці Кряжова] щирий привіт (Мирн.)]. спинний спинной; ~нйй мозок анат. спинной мозг; ~нйй хребет анат. спинной хребет, позвоночник. спинномозковий спинномозговой. спинок, -нку уменьш. от спин [Нема краю тихому Дунаю, Нема спинку вдовиному синку (народна пісня)]. спиноріг, -рога ихт. спинорог. спиняти, -няю, -няеш, спинити, -ню, -ниш останавливать, остановить; (сдерживая, не давать делать что-либо — ещё) удерживать, удержать; (заставлять быть спокойнее— ещё) унимать, унять; (перен.: обрывать резким замечанием разг. — ещё) одёргивать, одёрнуть [Пливе човен води повен, Ніхто не спиняє, Кому спинить — рибалоньки На світі немає (Шевч.);—І годі вже тобі! ще мало того крику, — спиняла мати Карпа (Н.-Лев.); Йому аж руки свербіли до бійки.. Але кум спиняв його, зацитькував (Коцюб.); Вона пізнала його, але не спинила на ньому погляду (Сміл.)]. спинятися, -няюся, -няєшся, спинитися, -ню- ся, -нишся 1) останавливаться, остановиться; (прекращать движение — ещё) становиться, стать; (сдерживаться — ещё) удерживаться, удержаться; (успокаиваться) униматься, уняться [Іти було важко.. Василько часто спинявся, щоб перевести дух (Турч.); Час не спиняється. Чимало літ минуло (Вовч.); На городах спинилась робота (Коцюб.); У Водяне приїхав загін козаків, і козачий офіцер спинився в отця Сидора на квартирі (Донч.); Я мушу спинитися на питанні про нашу літературну критику (Літ. газ., 1948, XII); Леон не міг спинитися. Все, що накипіло, рвалося з грудей, обпікало губи, наче то були не слова про лиху долю, а розпечені шматки заліза (Риб.)]; 2) страд, з. (несоверш.) останавливаться; удерживаться; униматься; одёргиваться; ср. спиняти. спирання спирание. спирати, -раю, -раєш, сперти (зіпру, зіпреш) 1) (сжимать, сдавливать) теснить, стеснять, стеснить; (лишать простора,' о физическом недомогании разг. — ещё) спирать, спереть [3 обох боків спирають його [Дніпро] високі скелі (Стор.); Запашний дух спирав легені (Горд.)]; сперло віддих захватило (разг. сперло) дыхание [Мені самому сперло віддих у грудях од того свисту (Коцюб.)]; дух спирав (сперло) см. дух 2; колька сперла разг. колики схватили [В мене жінка дуже красна.. Не одного аж колька сперла, що його жінка та не така (Март.)]; сміятися так, що аж кольки спирають разг. смеяться до колик; 2) (для устойчивости и перен.: основывать на чём-либо какие-либо доводы и т. п.) опирать, опереть; (во что — ещё) упирать, упереть [Козаков лежав на дверях, сперши автомат диском об поріг (Гонч.)]; ~ти голову на долбню (руку) подпирать, подпереть голову ладонью (рукой) [Підполковник сидів, сперши голову на долоню (Собко)]; ~ти руки опираться опереться руками; (локтями) облокачивать, облокотить руки, облокачиваться, облокотиться [Вуйко Дорко спер руки на коліна і вдивився в землю (Мак.)]; 3) (прекращать движение) обл. останавливать, остановить; (противника — еще) сдерживать, сдержать [Річ Посполиту не могла сперти своею силою татар (Панч); Він [Юра] міг., розігнать хмару і сперти град (Коцюб.)]; 4) (только соверш.: украсть) вульг. спереть, упереть; О ~ти вину на кого обл. валить, сваливать, свалить вину на кого [Навіщо ти псуєш курей, а вину спираєш на малих звірків? (народна казка)]. спиратися, -раюся, -равшся, спертися (зіпруся, зіпрешся) 1) тесниться, стесняться, стесниться; разг. спираться, спереться [Бидло сперлося перед вузькою хвірткою, що веде з обори в свининець, і от-от має прорватись в неї (Л. Укр.); Важке зітхання сперлося в грудях (Мирн.)]; дух спи- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)