Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уяв 269 Уяр за хустинку, яка й досі обіймала його шию (Коцюб.); Ніч заважала бачити Антона, але се викликало тільки яскравішу уяву (Коцюб.)]. уявити см. уявляти. уявитися см. уявлятися. уявкй нар. обл. 1) паяву [Ніби уявки бачу сцену з «Фауста» (Н.-Лев.)]; 2) яено; (не таясь) открыто [Радюк бачив уявки, що вона за нихМ і не журилася і, певно, й не думала про нього (Н.-Лев.); Узяв тії гроші уявки сперед його очей (Васильк. у. — Сл. Гр.)). уявлений представленный, воображённый. уявлення 1) представление; (понимание, знание чего-либо — ещё) понятие [Уявлення про час загубилося. Здавачося, що з тієї хвилини, як вона потрапила в болото, минула ціла вічність (Донч.); Потім він заговорив про те, яким, за його уявленням, мусить бути справжнє революційне мистецтво (Гонч.)]; не мати найменшого (жодного, ніякого) г^ня про що не иметь ни малейшего (никакого) представления (понятия) о чём [Не мав Бородавка жодного уявлення про тактику і стратегію (Тулуб)]; 2) (процесс) представление, воображение [Уявлення — один із найбільш істотних прийомів літературної техніки, що створює образ (перекл. з Горького)]. уявлюваний представляемый; воображаемый [Кожний товаровласник знає, що він ще далеко не перетворив своїх товарів у справжнє золото, коли надав їх вартості форми ціни, або мислено уявлюваного золота (Маркс); Ти так захопилася своїми уявлюваними успіхами, що навіть не поцікавилась, як працюють інші загони (Донч.)]. Ср. уявляти. уявляти, -ляю, -ляєш, уявити (уявлю, уявиш) представлять [себе], представить [себе]; воображать, вообразить [Дивлячись на цю висоту збоку, він ніколи не уявляв собі, що вона така велика (Гонч.); Мені хочеться уявити його [Мате Залка] в Іспанії, під далекою Уескою, де закотилося за обрій його блискуче життя (Янов.); Вертаючись додому, я не раз намагався уявити собі, як мене зустріне Марія (Мур.); Ганнуся, мабуть, уявила собі Бджілку своєю ровесницею, бо сіпала її за полу плаття (Коп.)]; уявіть [собі] (как вводное словосочетание) разг. представьте [себе]; вообразите [В очі міністру Томмі, Цей-от зухвалий Томмі,— Ви уявіть! — облаяв устрій британських міст (Бажан); О! Моя Варвара золота жінка... Це наш справжній друг... Спокійна, розсудлива, прихильна. І, уявіть собі, бере всього-на-всього три карбованці на місяць... (Коцюб.)]. уявлятися, -ляюся, -ляєшся, уявитися (уявлюся, уявишся) 1) представляться, представиться; (преим. без достаточных оснований — ещё) воображаться, вообразиться; (об образе — ещё) возникать в сознании, возникнуть в сознании, (только несоверш.) рисоваться, (о прошлом также) возникать в памяти, возникнуть в памяти; (с изменением подлежащего в прямое дополнение и дательного падежа в именительный — ещё) представлять [себе], представить [себе] [І раптом уявляється йому, що Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (Коцюб.); І уявлялось чомусь хлопцеві, що бачить він востаннє і цю могилу, і дзвінкий степ, і востаннє вбирає в себе пахощі гірких степових трав (Донч.); Мені уявлялося квадратне обличчя фашиста, який тупо дивиться на годинник і бездумно робить своє діло — колупає снарядами сірий пісок (Жур.); І йому ясно уявилося, як лютуватиме пап, дізнавшись завтра, що Остап утік (Коцюб.)]; хлятися перед очима вставать (возникать) перед глазами [І уявляється перед моїми зажуреними очима пан становий з його завжди червоним обличчям (Мирн.)]; хлятися яким, ким представляться (об образе — ещё рисоваться) каким, кем [Цей плечистий майор з сірими розумними очима уявлявся їм всемогутнім заступником, який все може, варто тільки звернутись до нього (Гонч.)]; 2) (о реальном) уст. появляться, появиться, разг. объявляться, объявиться; (становиться видимым — ещё) показываться, показаться; (прибывать куда-либо) являться, явиться [Почалася в їх тоді мова про братів, і всякі здания, помисли й надії усякі певні уявилися... (Вовч); Справді, чудні та небувалі се розбійники уявилися і чудний і небувалий вони теж розбій правили: що попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Вовч.); З-за кущів уявилась височенька, але тонка Дарчина постать (Л. Укр.); В Генуї [я] переночувала, щоб не в'явитись до Садовських серед ночі та не збивати тривоги (Л. Укр.)). уявний мысленный; (не существующий) воображаемый, кажущийся, мнимый, (реже) прйзрачпый [Яша підстьобував «коня» уявним батогом (Бойч.); В один день Анеля Гузир лишилася посади, вигідного жениха і всього уявного щастя (Чорн.)]; ^не число мат. мнимое число. уявність, -ності мнимость; призрачность. Ср. уявний. уявно нар. мысленно; в воображении [Та не встиг я Сулою навтішатися уявно, Як ось вона сама з-межи лози Поперед мене блиснула стрілою, Аж я спинився (Вирг.)]. уярмити см. уярмлювати. уярмлений порабощенный [У ліричних відступах і роздумах [в поемі «Сон»] виявляється палка любов Шевченка до уярмленого народу (Іст. укр. літ.)], уярмлення порабощение [Капіталізм не може існувати без національного гніту і поневолення, без уярмлення і закабаления народів, без розпалювання національної ворожнечі (Вісник АН УРСР, 1953, 11)]. уярмлювати, -люю, -люеш и уярмляти, -ляю, -ляєш, уярмити, -млю, »миш порабощать, поработить [Були часи, коли новому Риму — Візантії щастило захоплювати в Європі, Азії, Єгипті великі простори землі, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)