Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шер 487 шее шерстенбений спец. шерстоносный. шерстеобробний текст, шерстеобрабатывающий. шерстепрядильний текст, шерстопрядильный. шерстепрядіння текст, шерстопрядение. шерстеткацтво текст, шерстоткачество. шерстеткацький текст, шерстоткацкий. шерстечесальний, шерстечухральний текст. шерсточесальный. шерстина разг. шерстина [Буде одна шерстина золота, друга срібна (народна казка)]; н і ^ни [немає] разе, ни одной скотины (животины) [Нічим борщу посолити. На оборі ні шерстини (народна пісня)]. шерстинка уменыи. шерстинка [Після того, як посиділа [білочка] в мене на плечах — днів два довелося вичісувати з одягу її сріблясті шерстинки (Збан.)]. шерстистий шерстистый [В шарі давніх озерно-річкових відкладів були знайдені кістки мамонта, шерстистого носорога, зубра., та інших тварин (Нар. стар. іст. УРСР)]. шерстити, -тйть шерстить [1 його нікчемну душу таки противно шерстить прилюдна ганьба (Сні.)]. шёрстка 1) ласк, шёрстка [Маленька білочка за деякий час вкрилася м'якою пухнастою шерсткою (Іван.)]; 2) (отдельный волос) разг. шерстина, шерстинка [Перед світом перекидається зайцем; одна шерстка золота, друга срібна (народна казка)]. шерсткий жёсткий; (с неровностями) шероховатый; (о коже — обычно) шершавый [Май- стер Гучинський віднайшов у однім березі шерсткий та м'який пісковець (Фр.)\ —А руки-руки! — каже [Мася]. — Шерсткі та чорні! (Свидн.)]. шерстний шёрстный [Тваринники досягли небувалих раніше рекордів шерстної продукції (Наука і життя, 1958, 7)]. шерстність, -ності спец. шёрстность. шерстокрили, -лів зоол. шерстокрылы. шерстяний шерстяной [Віктор зняв шерстяну шапочку і скошлатив своє буйне волосся (Донч.)]. шерстяник, -ка" спец, шерстяник. шерстянка текст, шерстянка. шерсть, -ті шерсть [Мов загіпнотизований, втупив він зір у велику звірячу морду з рудою шерстю, з маленькими чорними очицями (Донч.)]; проти ~ті перен. разг. против шерсти [На Думу надії мало, її, певно, розженуть, коли буде урядові проти шерсті (Коцюб.)]; мінеральна ~ть спец. минеральная гаерсть [Міпералька шерсть — теплоізоляційний матеріал, що складається із склистих волокон (Колг. вироби, енцикл.)]; з червивої собаки (ледачого вовка) хоч ~ті к л о к (ш м а т, клочок) погов. с лихой собаки хоть шерсти клок [—3 червивої собаки, що урвати, то урвати — хоч клочок шерсті! — утішив Лушня (Мирн.)]. шёрхання шуршание, шорох; шелест [Навіть шерхання снігу, що де-не-де осипався з гілок, окутувало його новими хвилями переляку (Ст.)]. Ср. шёрхатп. шёрхати, -хає, шерхнути, -не разг. редк. шуршать, зашуршать; (слабее) шелестеть, зашелестеть; однокр. в. шелохнуть [Шерхнув папір, видно, [мати] вийняла лист із конверта (Головко); І натовп увесь аж дух затаїв — чути, як шерхало листя вгорі (Головко); Тихо, ніщо не шерхне, ніщо не писне... (Мирн.)]; ані ~не (безл.— о полной тишине) нэ шелохнет, ни звука [Макар Волосюта виходив надвір, слухав, чи не гавкають де собаки. Ніде ані шерхне! (Мик.)]. шерхебель, -беля стол, шерхебель [Закінчимо [війну], повернемось додому... Візьмемо в руки сокири, рубанки та шерхебелі. Запахнуть свіжі стружки... (Гонч.)]. шерхіт, -хоту шорох, шуршание; шелест [Пташеня було страшенно втішне — в рідкому пуху, тепле й живе, і на кожний шерхіт роззявляло великого дзьоба (Донч.); Незабаром і справді до них долинуло хропіння коней, шерхіт полоззя на снігу (Сміл.); В голубий зеніт неба лине шерхіт нив (Янов.)]. Ср. шёрхати. шерхкий, шерхлий шершавый; шероховатый [Шерхкою долонею ніжно гладить Василь його вершечок і ласкаво говорить, мов до живого: — Зростай, дубочку (Цюпа); Шию потемнілу обвили Старечі руки, шерхлі та зів'ялі (Рил.); Навколо шерхлий сніг стає Від вибухів рудим (Бажан)]. Ср. шершавий. шерхнути1 см. шёрхати. шерхнути2, -не подёргиваться тонким слоем льда; (о земле) засыхать; (о горле, губах) пересыхать; (о коже, губах) шершаветь [Річка замерзла від берега, вода шерхла в калюжах по дорозі (Куч.); Від спеки скручувалось прив'яле листя на деревах, шерхла земля (Дмитр.); В хаті стала така тиша, що дзвеніло в ушах і шерхло в горлі (Коп.); У Толі чомусь шерхнуть губи (Ряб.)]. шерхотіти, -тйть и (реже) шерхотати, -хоче шуршать; (слабее) шелестеть [Під ногами шерхотів сухий пісок (Козач.); Поблискує глек в загорілій худенькій руці, шерхоче під ногами теплий приємний камінь... (Гонч.)]. шершавий шершавый; (негладкий — ещё) шероховатый; (немягкий) жёсткий [Руки в дівчинки були шершаві, як дубова кора (Донч.); Розтираючи шершавим рушником потилицю, він весело й шумливо привітав стареньку Макарівну, що вносила у кімнату молоко і хліб (Риб.); Борода свербіла після голення, і він, мацнувши шершаву бороду, згадав, чого сьогодні так чепуриться (Коцюб.)]. шершавити, -влю, -виш шершавить. шершавість, -вості шершавость; шероховатость; жёсткость [Один [танк] стояв так близько, що можна було бачити шершавість на поверхні броні (Багм.)]. Ср. шер-« шавий. шершавіти, -вів шершаветь. шершень, -шня энт. шершень [Громада гула, як рій роздратованих шершнів (Коцюб.)], шершневий энт. шершневой. шестерик, -ка 1) (мера) шестерик; 2) (упряжка) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)