Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ятр 583 ячн ні спокою (Л. Укр.)]; 2) (вьізьюать боль, зуд и т. п.) раздражать; (кожу — обьічно) ссаживать, разг. саднить [Ох, надовго запали мені в пам'ять оті походеньки! Камінна соша, вкрита червоним пилом, до болю ятрить очі, хоч затуляй їх та наосліп іди (Мур.); Надто довго придивлявся він до Дніпра. Надто боляче ятрило йому коліна і лікті сіре каміння (Рудь)]; 3) (перен. — душу, сердце) растравлять; (преим. о душе) бередйть; (реже) терзать [Люди, притулившись плечем до нлеча, слухали його, вбираючи кожне слово, яке ятрило душі (Цюпа); Не жди мене, мамо, не журися, не ятри свого серця і не сумуй... (Шиян)]; біль ятрить серце, душу боль терзает (разрьівает) сердце, душу [Скільки мирного народу Загубив той лютий кат (фашизм] — Не злічити, не сказати, Тільки серце ятрить біль (Воронько)]; 4) (перен. — кого) терзать; разг. травить [3 і н ь- к а: Мовчи! Не балакай зо мною улесливо, ті речі печуть мене, ятрять!.. (Кроп.); Від заздрості можна було знудитися.. Щоб не ятрити себе ще більше, він переступив сухе бадилля на обніжку, повернувся до шляху спиною і опустився навпочіпки на своїй латці (Панч)]; 5) редк. см. ятритися 1. ятритися (ятриться) 1) не заживать; (сильнее) воспаляться, гореть; (ухудшаться) гпоить- ся, растравляться [Ятрилася рана, яку заподіяв Скарга, відібравши старшого сина (Ле); Минуло багато часу, а рана на руці Данила Ковача ятрилась і наривала (Скляр.)]; ятриться біль не утихает (не унимаетея) боль [Тільки глибоко десь, на дні дівочого серця, ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя (Цюпа)]; 2) (перен.— об огнеи т. п.) гореть; (сильно) пьілать; (слабо) тлеть [Він [каменотес] весь оддавався роботі щирій, Бо в серці натхнення ятрився жар (Піп.); За горою все небо ятриться (Гонч.); Що щастям, спокоєм здавалось, Те попелу тепла верства; Під нею жаги і любові Не згасла ще іскра жива. Не згасла ще, тліла, ятрилась (Фр.)]; 3) (перен. — о сердце) болеть; разрьіваться от боли [Іван лежав збуджений, бентежний, серце йому ятрилось (Гонч.)]. ятрівка обл. жена мужніша брата [Соломія: Здорова, сестро. Настя: Яка я тобі сестра? Тілько що ятрівка. Соло- м і я: Так хіба що? Чужі та й то кличуть одне другого сестрою, а ми ж з тобою жінки рідних братів (Тоб.)]. ятряний пьілающий [Віп цілував ятряні ці вуста, але ж пе думав про те, як про диво (Ільч.)]. ять (род. ятя) филол. ять [Скільки літ, не зпа ніхто—П'ятдесят чи може сто. Бо і тих, що вже старі, По колишнім букварі Він учив читать, писать Через іжицю ^і ять ,(Воронько)]. Яффа Яффа. яффський яффекий. яхонт, -ту мин. уст. яхонт [На пальцях статуї був почеплений золотий вінець з здорових алмазів, ізумрудів, сапфірів, топазів та яхонтів (Н.-Лее.)]. яхонтовий уст. яхонтовьш [Він дивував з краси й пишноти стін, І враз лампаду яхонтову він Побачив там, почеплену вгорі, Яка світилась, наче блиск зорі (перекл. Бажана); Натовпу здавалося, завмер над яхонтовим блиском прозорої бухти (Куч.)]. яхта яхта [Приїздив Шаляиін. Приїхав яхтою з Монте-Карло (Коцюб.)]. яхт-клуб, -бу спорт, яхт-клуб. яхтовий яхтенньїй, нхтпьій. яхтсмен яхтсмен. ячання крик [лебедя] (і* некоторьіх других птиц) [І в хаосі розкиданих стовпів, Серед шалівок, каменю та глини, Зринає віщий і міцний порив, Мов весняне ячання лебедине (Рил.); Рвуть [птахи], хапають, їдять та шматують При пажери і м та лютім ячанні, І кривавес тіло [коня] батують, Що тремтить при останнім сконанні (Л. Укр.)]. ячати (ячу, ячйш) 1) (о лебеде и некоторьіх других птицах) кричать [А даль шуміла. Лебеді над Доном Ячали кликом довгим і чудним (Бажан); Понад піною холодною, рудою Журавлі потомлені ячать (Мас.)]; 2) (о людях) кричать; шуметь [Приїдеш з поля, то діти хазяйські, як поросята годовані: пустують, ячать... (Тесл.)]т ячаний (прил. от як1) ячий. ячество книжн. ячество. ячмінець1, -нцю ласк. от ячмінь1 [Оце в мене, брате, овесець,.. оце., ячмінець (народна казка.)]. ячмінець2, -нця мед. ячмень [Червоні, з ячмінцями, повіки швидко моргали, відкриваючи сірі гульки очей (Мик.)]. ячмінка разг. ячменная солома [Коровам закидали в ясла голу ячмінку й коли-не- коли появлявся в жолобі кришений бурячок (Земл.)]. ячмінний ячмениьія; (приготоеленньїй из ячменя — ещ'е) ячневьій, обл. ячньїй [Комарі гудуть, Спати не дають, Ой уткну я головоньку У ячмінну соломоньку (народна пісня); Стара наче здуріла: чим стріну, як будуть од вінця їхать, — ячмінним хлібом? (Коцюб.)]. ячмінь1 (род. ячменю) ячмень [Він наглянув дівчину зовсім несподівано. Він косив ячмінь, вона плоскінь брала (Коцюб.); Над шляхом коливалися зелені жита, молоді ячмені і вівса (Десн.)\. ячмінь2 (род. ячменя) мед. ячмень [Всі його знали в щколі: завжди в пього як не ячмінь на оці, то чиряк на шиї (Вас.)]. ячний 1) (приготоеленньїй из ячменя) ячне- вьш; обл. ячньїй; (реже) ячменньїй [Вороні жадібно хапали., м'яку полову, пересипану запашним ячним борошном (Мик.); Слідом за козаками рипіла гарба, на якій стояла куфа горілки, лежали насипом бублики, впереміж з таранею і ячними горішками (Панч)]; 2) (относящийся к рас- тению) разг. ячменньїй [Жвавий, добре вгодований кінь тягпув сани, навантажені ячною соломою (Шиян)]. ячник, разг. яшник ячпевик; обл. ячник [Тут же., торгували бубликами, ячниками, коржами, рибою (Панч); Підбурені косарі за- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)