Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Скрипник, Л.Г., Дзятківська, Н.П.
Власні імена людей: словник-довідник.
Сторінка (загалом з 2 до 334):
Попередня
|
|
Наступна |
Вступ Десь забрали та Галюню Гей, чужи люде 13 Нема льоду, нема льоду, нема переходу, Що Павлусько до Оксани бреде через воду. Постав же ти, Оксаночко, да воскову свічку, Щоб перейшов да Павлусенько сюю бистру річку. Ой постав же, Оксаночко, да ще найяснішу, Щоб перебрів Павлусичок сю річку бистрішу 14. Ім'я у народній пісні нерідко супроводиться ніжними прикладками-епітетами, сповненими глибокої симпатії до його носія: "Іванко-золото", "Ничипорко-колосочок", "Ой Янку мій, Янку, Хрещатий барвінку" "та ін. Не менше значення для вивчення репертуару імен, їх варіантів, деяких тенденцій найменування, а також для популяризації уже призабутих імен має художня література, зокрема поезія. Поет Терень Масенко у заспіві до другої книги роману "Степ", густо населеного образами поетових сучасників, пише: Книга часу — це щастя й трагедія, Пам'ять друзів — як чистий ромен, Мого серця енциклопедія Із любові і рідних імен. Можна, справді, говорити про поетичну енциклопедію імен, створену зусиллями багатьох майстрів слова. "Імен чимало Дзвенить по світу дзвоном золотим" (М. Рильський), і кожен з поетів оспівує особливо дорогі народові чи особисто йому. Прагнучи зображувати не лише сучасників, а й "людей, давно померлих, воскресити У простоті і красоті людській" (М. Рильський), поети воскрешають також імена, які можуть привернути увагу подружніх пар, допомогти розімкнути досить вузьке коло масових імен нашого сьогодення. У творах майстрів поетичного слова імена — не тільки звичайне найменування конкретних осіб, у них часто відчуваються особливе семантичне наповнення і виразне стилістичне забарвлення. Поезія, як і фольклорні жанри типу прислів'їв, приказок, підносить окремі імена до рівня символів. Таким символом героя-велетня — представника східнослов'янських народів стало ім'я Івані 16 Весільні пісні. — К., 1982. — Т. 1. — С. 106. 14 Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Марковича. — К., 1983. — С. 90. 16 Там само. — С. 91, 115.
|
|
|