Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Скрипник, Л.Г., Дзятківська, Н.П.
Власні імена людей: словник-довідник.
Сторінка (загалом з 2 до 334):
Попередня
|
|
Наступна |
Правописний довідник зичені особові імена та прізвища" В. М. Русанівський. Розвідка завершується конкретними пропозиціями щодо вдосконалення існуючих правил (про дефіси у складних іменах і прізвищах, а також при артиклях і частках, про написання з малої літери службових частин мови — прийменників, сполучників, прийменників з артиклями в середині прізвищ та імен іншомовного походження, про особливості відтворення окремих звуків німецької, англійської і французької мов, довгих голосних у прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов тощо). Ці розвідки сприяли поглибленню розділу "Правопис слів іншомовного походження" в "Українському правописі" A993), де висвітлено і ряд питань з правопису власних назв. У зв'язку із розширенням міжнародних зв'язків незалежної України особливої ваги набувають праці, присвячені відтворенню українських назв та реалій іншими мовами. Саме ця актуальна проблематика розглядалася на міжнародній науковій конференції, що відбулася в Інституті української мови HAH України 7—3 грудня 1993 р. Доповіді та повідомлення, виголошені на конференції, опубліковані у збірнику "Відтворення українських власних назв (антропоні- мів і топонімів) іноземними мовами" (К., 1995). Важливі для всіх східнослов'янських мов правописні питання знайшли відображення в довіднику Р. С. Гіляревсь- кого та Б. А. Старостіна "Иностранньїе имена и названия в русском тексте". В ньому подано рекомендації щодо відтворення власних назв російською мовою із 18 європейських мов, наведено списки чоловічих і жіночих особових імен з їх російськими відповідниками. Про правопис імен народів Російської Федерації інформує "Справочник имен народов РСФСР", де матеріали розподілено за мовними групами. Кожному спискові передує стисла історична довідка про походження імен, а також про їх правильне написання, вимову тощо. У монографічному дослідженні Л. П. Калакуцької "Скло- нение фамилий и личньїх имен в русском литературном язьіке" (М., Наука, 1984) сконцентровано чимало рекомендацій щодо відмінювання не тільки російських, а й ряду іншомовних прізвищ. Актуальні проблеми унормування правопису іншомовних антропонімів висвітлені також у працях О. О. Реформатського, А. О. Білецького, О. В. Суперанської, В. Е. Сталт- мане та ін. (див., зокрема, збірник "Орфография собственньїх имен").
|
|
|