В68 ВОЛОЩАК Марія. Неправильно — правильно. Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації (Друге доповнене видання). К.: Вид. центр «Просвіта», 2003. - і<я> с. Рецензент Олександр Пономарів 15ВМ 966-70-16-0 І ^^В^внича Спілка, 2003. ^ 966-7551-31-8 2^н"чий центр «Просвіта», 2003. ПЕРЕДНЄ СЛОВО Як відомо, справжнє життя можливе лише в культурі засобами культури для культури. З багатьох її елементів можна вичленувати чотири категорії: символи, герої, звичаї, цінності. Мова як «тіло думки» якнайповніше і найвиразніше, тобто цілковито адекватно символізує національний характер, душу народу, спосіб мислення певної спільноти. Саме тому добрий символ є найкращим аргументом — бо ж як місіонер спроможний переконати тисячі людей. Але недостатньо мати ясні та плідні ідеї. Щоб повідомити про них іншим людям, та ще й розтривожити думку, спонукати до дії, потрібно ще й виражати їх чітко. Загальнодоступність, комунікативна загальнозначущість — важливий чинник мови газети. Це спонукає до певної стандартизації мовлення, створення доцільних зворотів, стереотипів — з одного боку, водночас до постійного збагачення арсеналу мовного впливу на свідомість багатотисячної різнопланової категорії читачів. Практичний посібник, підготовлений Марією Волощак, цінний з кількох поглядів. По-перше, це — вдала спроба аналізу газетних текстів через призму національної ідентифікації. Що на гадці? Згадуючи себе, осмислюючи свою багатотисячолітню історію, маємо відновити властивий саме нам, українцям, спосіб мислення — отже, й вислову, бо багатовікова неволя підрізала в нас почуття відповідальності, передовсім щодо найбагатшого скарбу — мови, чи, радше, глибоко переінакшила наставлення людей. «Ми є народом, що не звик думати суверенно. Ми звикли думати заяложеними гаслами, фразами» (д-р Т. Лапичак). У цьому сенсі доречно нагадати, що українська мова є найстаршою з-поміж слов'янських, старшою від санскриту, грецької, латинської та багатьох інших мов (див. статтю М. Красуцького «Древ- ность малороссийского язьїка» — часопис «Індо-Європа», 1991, ч. 1). По-друге, Марія Волощак, усвідомлюючи величезний виховний вплив преси через потугу семантично багатої, барвистої, етико- й естетико животворної української мови, намагається «виловити» всі зросій- щені або ж скальковані з казенної «міжнародної» лексики словосполучення, окремі слова і знайти їм український відповідник. До того ж низка моментів правки відзначається оригінальністю — маємо на увазі власне тлумачення, що розширює межі усталених мовознавцями схем. Посібник знадобиться практикам і теоретикам журналістики, а також політологам, учителям, працівникам культури, духовної сфери. Йосип ЛОСЬ, завідувач кафедри зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені І. Франка
|