Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Вихованець І. Р., Карпіловська Є. А., Клименко Н. Ф.
Вивчаємо українську мову. Розширений курс. Самовчитель.
Сторінка (загалом з 1 до 272):
Попередня
|
|
Наступна |
ведмедиха); є — нуль звука (бобёр -> бобриха); к — ч (вовк -> вовчиха, їжак ->¦ їжачиха, лелека ->¦ лелечйха, шпак -*- шпачиха, рак -> рачйха); ц — * (горобець -> горобчиха, зає^ь -> зайчиха). Примітка: Запомните, что в современном украинском языке слово швачка не является производным от швець. У них разное, не соотносительное значение: швець «мастер, который шьет и чинит обувь», рус. сапожник и швачка «то же, что кравчйха, кравчиня», рус. портниха. ГОМЁР В УКРАЇНСЬКІЙ СВИТІ Кобзарство на Україні мало давню і вельми цікаву історію. Воно тісно пов'язувалося з визвольною боротьбою народу. Адже кобзарі були не тільки носіями,г але й творцями нових пісень, в яких оспівувалися героїчні подвиги народних звитяжців. Особливо популярними й бажаними були кобзарі на Запорозькій Січі. Чимало з них супроводжували козаків у походах, складали думи й пісні про події, свідками й учасниками яких вони були. Народні пісні підсилювали бойовий дух війська. Згадаймо, як польська шляхта жорстоко розправлялася з народними співцями. Про це засвідчує зокрема й «Коденська книга», в якій зафіксовано розправу над учасниками Коліївшини. Серед них були й три кобзарі — Василь Варченко, Михайло Сокового зять та Прокіп Скряга. їх звинуватили в підбурюванні народних мас. У 1770 році в Кодні, що біля Житомира, пёрших до страти присудили саме кобзарів. Нелегка доля судилася Остапові Микитовичу Вереса- еві. Народився він 1803 року в селі Калюжниці Срібнян- ського району на Чернігівщині у кріпацькій родині. На четвёртому році життя хлопець осліп, і, щоб якось прожити, пішов у науку до кобзарів. Неабияка кмітливість, природні здібності до співу допомогли йому швидко опанувати нелегким кобзарським ремеслом. Його репертуар постійно поповнювався новими творами. Мандруючи курними шляхами Лівобережної України, О. Вересай відвідував усі гомінкі місця, переважно ярмарки. Де б він не з'являвся, люди одразу оточували співака, заслухувалися його тужливими піснями. Якось на одному з ярмарків російський художник Л. Жемчужников почув ніжний, як душа народу, голос сліпого бандуриста. Пісні, виконані Вересаем, настільки вразили майстра пензля, що він тут же намалював портрет співця й записав кілька дум, які згодом передав П. Кулі- 118
|
|
|