Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Спочинь! На заступ вірний обіпрись, І слухай, і дивись, і не дивуйся. Це ж сам ти вколо зеленню розлився, Огудинням прослався по землі, Це ти гудеш роями бджіл брунатних, На ясенових гілках сидячи, Ти по житах літаєш, тонким пилом Запліднюючи теплі колоски,— І твориш ти з людьми і для людей Нові міста, ти арки ажурові Над синіми проваллями будуєш! Заснули води і човни на водах, Висять рої, як кетяги пахучі, І навіть сонце, мов достиглий плід, Здається непорушним... Тільки ти Не дався чарам півдня й супокою, Бо, як сестра, схилилась над тобою Невтомна подруга, сувора творчість. опівдні «в полдень» джміль «шмель» із будяків «с чертополоха» спочинь «отдохни, передохни» вколо (рідко) — те саме, що навколо «вокруг» огудинням — огудиння (огудина, гудина) — стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. про родину гарбузових: огірки, гарбуз) брунатних «коричневых, темно-желтых» кетяги пахучі «кисти (гроздья) пахучие» достиглий іїлід «созревший плод» здається непорушним «кажется неподвижным» супокою — те саме, що спокій «покой, спокойствие» невтомна «неутомимая» Поёте! Будь собі суддею, І в ночі тьми і самоти Спинись над власною душею, І певний суд вчини над нею. І осуди, і не прости. Устануть свідки темноокі Зо дна поблідлої душі,— І скажеш їй: у світ широкий Іди, не знаючи про спокій, І, согрішивши, не гріши. 173 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Вихованець І. Р., Карпіловська Є. А., Клименко Н. Ф. Вивчаємо українську мову. Розширений курс. Самовчитель.