Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Вихованець І. Р., Карпіловська Є. А., Клименко Н. Ф.
Вивчаємо українську мову. Розширений курс. Самовчитель.
Сторінка (загалом з 1 до 272):
Попередня
|
|
Наступна |
слимак?» (Л. Костенко); «Я вас люблю великою любов'ю, Моя старенька мамо, тату мій» (Д. Павлйчко). Иногда звательный падеж сам образует предложение- обращение, выражающее эмоциональное состояние говорящего, напр.: «О, панно їнно, панно Інно! Я — сам. Вікно. Сніги...» (П. Тичина); «— Тату! — більше нічого не промовляє, біжить і опускається на землю біля батька (М. Стельмах); Іваночку!» (Л. Костенко). Максим Рильський УРИВОК ІЗ КНИЖКИ «ДАЛЕКІ НЕБОСХИЛИ» І от у цьому справді прекрасному Парижі, в затишному парку Тюільрї, закралась мені в серце та хвороба, що має «красиве» іноземне ім'я: ностальгія, а по-нашому зветься: туга за рідним Краєм. І написалось — СОЛОВ'ЯМ УКРАЇНИ В розлуці з вами, солов'ї Вкраїни, Так ниє серце, що аж сміх бере З самого себе. Хоч воно й старе, А в рідний край, як в юність давню, лине. Дива Версалю, Лувру красота . Та й Ёйфелева башта не поможе. Воно, звичайно, гостеві негоже В Парижі думать про свої міста. Про Лбхвицю, про Миргород, про Сквйру, Про Голосіївський веселий гай,— Булонський ліс, поёте, споглядай, Подібний і до раю, і до виру! Тут люди приязні. Навкруг рясні Стоять сади, платани і каштани, Та шелест верб у пам'яті не тане, Він ще чутніший тут, на чужині. Ти груди краєш поглядом дитини, Печеш і мучиш, рідний краю мій, П'яниш, як жоден налземлі ^напій... Тужу за вами, солов'ї Вкраїни! 220
|
|
|