Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Вихованець І. Р., Карпіловська Є. А., Клименко Н. Ф.
Вивчаємо українську мову. Розширений курс. Самовчитель.
Сторінка (загалом з 1 до 272):
Попередня
|
|
Наступна |
В основах форм глаголов встречается также свойственное существительным вставное е, напр.: бр-ати — бер-у, бер-ёш, бер-ё, бер-емд, бер-етё, бер-уть и бер-й, пр-ати «стирать (белье)» — пер-у, пер-ёш, пер-ё, пер-емо, пер-етё, пер-уть и пер-й. Однако формам прош. времени этих глаголов вставное е не свойственно, поскольку они образуются от основы инфинитива, ср.: бра-ти — бра-в, прати — пра-в. В формах глаголов, основы инфинитива которых содержат гласный е> он может как выпадать, так и сохраняться. Такие формы следует запомнить. Например, в формах наст, времени и повел, наклонения глагола тёрти е выпадает, в то же время сохраняясь в формах прош. времени. Это сближает формы украинского глагола тёрти с родственным русским глаголом тереть. Ср.: тр-у тр-еш тр-е тр-и тр-'и&о тр-іть тр-емо тр-етё тр-уть и тр-и тр-ще тр-у тр-ёшь тр-ет тер, тёрла, тр-ём тр-ёте тр-ут тёрло, тёрли и тер, терла, терло, терли ЗВИЧАЇ — СКАРБ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками... Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. Звичаї — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова — це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу... Ми, українці, нація дуже стара, і свою духову культуру наші пращури почали творити далёко до християнського періоду на Україні. Разом із християнством Візантія принесла нам свою культуру, але саме свою культуру, а не культуру взагалі. У нас на Україні вже була національна культура, і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної, батьківської культури. Зустріч Візантії з Україною — це не була зустріч бідного з багатим; це була зустріч якщо не рівних, то близьких потугою, але різних характером культур. Ще й тепер 64
|
|
|