замкнених підпросторів простору лінійних функціоналів і т. д. — усі ці визначні досягнення і основоположні результати — прямий вклад С. Банаха та його школи в нову галузь математики. Книга С. Банаха дуже швидко завоювала в різних країнах всесвіту численних прихильників нового напрямку математики; зокрема, слід відзначити виключну її роль в справі створення шкіл функціонального аналізу в СРСР, США та в деяких інших країнах. Виходець з народу, С. Банах був переконаний демократ. Саме тому він радісно зустрів прихід у Львів Червоної Армії в 1939 р. і негайно взявся за налагодження наукової та навчальної роботи з математики в університеті. Його керівна роль у Львові відбилася і в тому, що львівські математики встановили найтіснішний контакт із вченими СРСР. У 1939—1941 pp. професор Банах приїжджав з доповідями до Москви, Києва, Тбілісі і встановив не тільки наукові, а й особисті дружні зв'язки з найвидатнішими радянськими математиками. В 1940 р. трудящі Львова, цінуючи Банаха не тільки як видатного вченого, а й як демократа — громадського діяча, обрали його депутатом міської Ради. У міськраді він очолив культосвітню роботу. На початку 1940 p. C. Банах був запрошений на керівну роботу до Інституту математики Академії наук УРСР (Львівська філія). У 1940 р. він був затверджений членом редакції провідного радянського математичного журналу «Математический сборник». Роки німецької окупації відірвали Банаха від колективу радянських математиків і зовсім знищили можливості для наукової роботи. Про умови цього періоду можна скласти собі правдиве уявлення з листа, якого після смерті С. Банаха надіслала його дружина Л. І. Банах радянським математикам перед від'їздом до Польщі: «. . . Усі ми ходили під страхом щохвилинної смерті. Багато колег мого чоловіка, професорів університету та політехнікуму, розстріляно, закатовано в страшні дні німецької окупації. Непривітний погляд, інтелігентне обличчя — цього було досить, щоб потрапити в гестапо, а звідти вже не було вороття. Мій чоловік переховувався, а потіхМ, щоб існувати, вступив до протитифозного інституту Вейгла • . .» Там прославленого математика використовували як об'єкт рискованих і принизливих для людської гідності медичних експери< ментів. «У ці дні єдиною мрією мого чоловіка було повернення Червоної Армії. Він віриз в її повернення, він чекав. Цей день настав, але німецька окупація не пройшла даремно: тільки рік після визволення Львова прожив мій чоловік. За цей час він знову став професором, знову повернувся до справи, якій присвятив життя. . -» Після визволення Львова від німецько-фашистських окупантів С. Банах працював у відновленому Львівському університеті як декан фізико-математичного факультету. Він з властивою йому енергією та відданістю справі включився до цієї роботи. У березні 1945 р. він брав участь, як делегат, у Всеслов'янському антифашистському конгресі в Софії і виступав з палкими промовами на захист цивілізації та культури. У перші місяці 1945 p. C. Банах був гостем московських та київських математиків. Він говорив про свої наукові та педагогічні плани. Цим планам не судилось здійснитись, — 31 серпня 1945 р. він помер.
|