Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
рєння фундаментальних прань загальнослов'янського значення . Так, у Чехословаччпиі вперше да слов'янських автохтонних імен як об'єкта дослідження звернувся ще в кінці XVIII ст. Й. Добровськш'і 1165, НІ, у Росії на поч. XIX ст.—Є. Бол- ховігінов 1351. У 20-х роках минулого століття І. Пачич уклав словник цих імен, виданий з певними доповненнями в 1838 р. Я. Колларом 190]. У 1832 р. таким іменам присвятив свою працю відомий чеський дослідник Ф. Палацькнй 1159], а в 1840 р. у Росії — А. Вельтман [21]. Але найбільш ґрунтовне дослідження слов'янських автохтонних особових власних імен в загальнослов'янському масштабі здійснив Ф. Міклошич у відомій праці «Оіе ВПдип? сіег зІауіхсЬеп Регзопеплатеп» 1152], яка не втратила свого наукового значення й дотепер. Вслід за названою працею Ф. Міклошнча, яку в дослідницькому аспекті можна вважати основоположною, появився складений російським автором М. Морошкіним дуже важливий для вивчений цих імен, широковідомий в науковому обігу «Славяи- ский именослов» 181]. Після появи названих праць інтерес до слов'янських автохтонних особових власних імен посилився. Наприклад, у Росії в кінці XIX — поч. XX ст. з'явилися статті А. Валова [7; 81, Г. Гінкеиа [261, А. Соболевського [104], А. Соколова 1105], Н. Чечуліна 1136], Н. Харузіна 1125]. В 1903 р. був виданий цінний «Словарь древнерусских личиьіх собственньіх имен» Н. Лі. Тупикова [И8[. Оскільки російська, українська і білоруська антропоні- міііні системи мають спільного предка — давньоруську антропонімію і в іменнику цих трьох народів більше спільного, ніж відмінного, то праці російських дослідників використовуємо також як надійний матеріал при аналізі української антропо- німійної дійсності досліджуваного періоду. Помітних досягнень у вивченні загальнослов'янської ант- ропонімійної спадщини в минулому столітті домоглися також учені інших слов'янських народів [165, 14—21; 168, 34—351. Серед них особливо слід відзначити відому працю Т. Марети- ча «О пагосіпіт ітепіта і ргегітешта її Нглгаіа і 5гЬа» [1511. У 20—30-ті роки нашого століття помітно пожвавилось дослідження слов'янських автохтонних особових власних імен в польській антропонімії. Особлива заслуга в цьому належить В. Ташицькому, праця якого с№і<1а\мііеі$ге роїзкіе ііліопа о5оЬо%-е» [168] має загальнослов'янське значення. Помітно зріс інтерес до дослідження особових власних імен цього типу у всеслов'янському масштабі в післявоєнні роки. Перелік відповідних праць зайняв би багато місця, до того ж на найважливіші з них далі будемо насилатись. Тут лише відзначимо, що особливе значення для дослідження спільно- У |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.