1140], присвячена характеристиці "української антропошмій- ної системи XIV—XV ст. в її генетичних зв'язках з давньоруською антропоніміиіюю системою. Належне місце в цьому параграфі відведено і особовим власним іменам досліджуваного нами типу, зокрема їх структурним особливостям 1140, 592-604]. Корисний матеріал для дослідження слов'янських автохтонних імен містять монографічні праці, присвячені вивченню українських прізвншевих назв XVI—XVII ст., зокрема, кандидатські дисертації І. Д. Сухомлина (1II], О. Д. Неділько 1831, Р. Й. Керсти 1611, а також окремі наукові прані цих авторів 158; 59; 60; 84; 85; 112; 113]. Більш грунтовно зупинився на слов'янських автохтонних іменах в українській антропонімії досліджуваного періоду М. Л. Худаш у монографії «З історії української антропонімії» 1130, 148—200] і великому за обсягом підрозділі «До питання класифікації прізвищевих назв XIV—XVIII ст.» колективної монографії «Питання української лексикологи та ономастики» І і 32, 96—160]. У названій монографії українським особовим власним іменам, в тому числі й слов'янським автохтонним, присвячено окремий розділ — «Власні імена як основний засіб ідентифікації особи та основне лексичне джерело для формування українських прізвиськ і прізвищ (нехрещеиі і хрещені власні імена, їх історико-етнографічні основи, особливості побутового функціонування)», написаний, однак, майже виключно в екстралінгвістичному аспекті [132, 148—168]. У згаданому підрозділі М. Л. Худаш запропонував оригінальну схему класифікації слов'янських автохтонних особових власних імен за їх онімінною семантикою {132, 114—120]. На цьому перелік праць, у яких певне місце відводиться вживаним в українській історичній антропонімії слов'янським автохтонним іменам, вичерпується. Не можна тут, однак, не відзначити того факту, що у вивчення досліджуваного типу імен певний вклад внесли також дослідники української топонімії. Із таких топонімічних праць заслуговують окремої уваги доробки 10. А. Карпеика [53; 54; 55; 5], монографії та окремі статті О. А. Купчниського 167; 68; 69; 70; 711, кандидатська дисертація К. Й. Галаса (241 та його статті, присвячені питанням топонімії [25, 61—62], а також кандидатська дисертація Д. Г. Бучка [191. '"Якщо ж досягнення в ділянці дослідження слов'янських автохтонних особових власних імен в українській антропонімії на сьогодні незначні, то в антропонімії деяких слов'янських народів такі розробки мають уже глибокі традиції т привели до порівняно помітних результатів, навіть до ство- 8
|