Розділ І ПРОБЛЕМАТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВ'ЯНСЬКИХ АВТОХТОННИХ ОСОБОВИХ ВЛАСНИХ ІМЕН В УКРАЇНСЬКІЙ АНТРОПОНІМІЇ XIV—XVII ст. 1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ПО ДОСЛІДЖУВАНОМУ ПРЕДМЕТУ Як уже відзначалося, слов'янські автохтонні особові власні імена в українській антропоніміці предметом спеціального вивчення ще не були. Таким чином, огляд літератури, присвяченої предмету дослідження, відпадає. Тут вкажемо лише на найважливіші праці, в яких слов'янські автохтонні особові власні імена в українській антропонімії досліджуваного періоду розглядаються принагідно, маргінально або як один із об'єктів різноаспектного антропонімічного дослі дження. Оскільки немаловажне значення для вивчення слов'янських автохтонних імен в українській антропонімії мають праці, присвячені даному класу особових власних імен в антропонімії інших слов'янських народів, вкажемо також і на них. Першою науковою працею, яка містить відповідний матеріал, присвячений слов'янським автохтонним особовим власним іменам в українській антропонімії, є монографія Л. Л. Гу- мецької «Нарис словотворчої системи української актової мови XIV—XV ст.» [29). В цій монографії, крім словотворчих особливостей апелятивної лексики мови староукраїнських актів XIV—XV ст., розглядаються також словотворчі особливості пропріальної лексики, зокрема особових власних імен-компо- зит та імен відапелятивного походження [29, 18—22; 25—26]. Заслуговує на увагу також стаття Л. Л. Гумецької, присвячена генезису форманта -ят/-ат в українській мові [31]. Слов'янським автохтонним особовим власним іменам із закарпатських писемних пам'яток XIII—XV ст. приділена увага в монографії П. П. Чучки «Антропонімія Закарпаття» [139, 31—38]. Назване дослідження містить цікаві спостереження та цікавий матеріал із нововведених в антропонімічний обіг іншомовних джерел. П. П. Чучці належить також ґрунтовна розробка «Розвиток імен та прізвищ» у колективній монографії «Історія української мови. Лексика І фразеологія» І
|