Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
слов'янської антропонімійної спадщини мають праці, які появились у післявоєнний період. Це дослідження російських учених О. М. Селіщева {99], В. К Чичагова 11381, А. М. Миро- славської [77; 78; 79], А. В. Суперанської [108; 109І та ін.; фундаментальна монографія Я. Свободи «8іагосе$ка озоЬпі ]'тепа а пазе рг^тепі» [1651; ґрунтовні статті польського дослідника Т. Мілевського 1154; 155; 156; 1571; монографія М. Малец «Вис1о\\'а тогГоІо^ісгпа зІагороІзкісЬ гІогопусН ітіоп озоЬожусН» [1501, її ж «5іагоро1$кіе зкгосопе пагч'у озо- Ьо\*е ой ітіоп сі\шс2іопо\уусіі» (МаІ.); праці білоруських дослідників М. В. Вірила (12; 13; с. 181—325] і А. К. Устинович [121, с. 107—1771, монографія і статті української дослідниці сербохорватських особових власних імен І. М. Желєзиик [39; 41; 43; 44; 45; 46; 471, а також праці сербської дослідниці Лі. Гркович «Речник личнпх имена код срба» [Грк.] та «Имена у дечаискиа хрисовульама» [Грк.; Ил.І. 2. ПОНЯТТЯ І ТЕРМІН «СЛОВ'ЯНСЬКЕ АВТОХТОННЕ ІМ'Я* Незважаючи на помітні досягнення в галузі дослідження слов'янських автохтонних особових власних імен у всеслов'янському масштабі, в антропонімічній літературі ще А до цього часу немає єдиного загальноприйнятого терміна для їх визначення. Різні автори називають ці імена по-різному, зокрема, в українській антропоніміці вживаються терміни: нехри- стиянське ім'я, некалендарнв ім'я, неканонічне ім'я, нецерков- но-калгндарне ім'я, нехрещене ім'я, дохристиянське ім'я, поганське ім'я, давньоруське ім'я, неофіційне ім'я, народне ім'я, слов'янське ім'я, автохтонне ім'я. Такі ж різноманітні терміни на означення цих імен використовуються і в російській антропонімічній літературі 1134, 169—1701. Уживання термінів із запереченням не-: нсхристиянське ім'я, некалендарне ім'я, неканонічне ім'я, нсцерковно-кален- дарне ім'я, нехрещте ім'я — явище не випадкове. Об'єктивно воно викликане потребою термінологічно віддзеркалити факт наявності ще від моменту введення на Русі християнства своєрідних антропонімійиих «ножиць» — уживання двох типів особових власних імен — церковио-християмських, у своїй основі грецького, латинського й староєврейського походження і власне слов'янських. У конкурентній боротьбі цих двох різновидів імен, як відомо, перемогли церковно-християнські, а традиційні слов'янські залишили свій слід у сучасних прізвищах і прізвиськах. Саме тому при розрізненні названих двох типів імен прийнято відштовхуватися від церковно-християнських, які різні автори за своїм уподобанням терміне- 10 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.