Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
логічно строкато позначають як християнські, календарні, канонічні, церковно-календарні, хрещені, а звідси для означення їх конкурентів (слов'янських за походженням особових власних імен) уживаються слова-антоніми із заперечною часткою не-: нехристиянські, некалендарні, неканонічні, нецерков- но-камндарні, нехрещені. Як у першому, так і в другому випадках перелічені терміни — абсолютні синоніми, що є серйозним недоліком східнослов'янської антропонімічиої терміноси- стемн. На наш погляд, при спробі вдалого вибору терміна для позначення поняття «особове власне ім'я споконвічно слов'янського походження» слід врахувати думку М. Л. Худаша, згідно з якою вони з заперечною часткою не- (нехристиянські, некалендарні, неканонічні, нецерковно-календарні, нехрещені) на означення досліджуваного нами типу імен не підходять, «Церква,— в даному випадку східнослов'янська, православна,— пише М. Л. Худаш,— поступово зараховувала до сонму святих, канонізувала і вводила в святці та церковні календарі своїх власних, східнослов'янських чимось заслужених перед нею представників (наприклад, святі Ольга, Володимир, Борис. Гліб та ін.), імена яких, будучи слов'янськими, відтоді ставали церков по-календар ними, а, отже, хрещеними. З іншого боку, в пізніші часи, коли сувора церковна настанова хрестити усіх новонароджених і давати їм при цьому виключно церковно-календарні імена святих вже втратила силу і навіть при церковному хрещенні дітям можна було давати й імена, що в церковний календар не входили, наприклад, колишні давньоруські, так звані «княжі» імена, останні, таким чином, теж ставали хрещеними, хоч і не цсрковно-календаринми» [132, 1111. З цією думкою не можна не погодитися. Вимагають відповідних уточнень також такі терміни, як дохристиянська ім'я і поганське ім'я, про які в названому дослідженні М. Л. Худаша не згадується. В «Слопаре русской ономастической терминологии» Н. В. Подольської поганське ім'я визначається як«неканоніч- не ім'я», пов'язане з періодом первісних релігійних вірувань і культів у різних народів, але які продовжували існувати й після введення світових релігій поряд з канонічними іменами. Напр., у росіян; Гостята, Яроиш, Волчок, Любим, Кривец. Радехі>, Миронег; у романців: Люпо (від Ьириз — «вовк»)» [91, 811, а дохристиянське ім'я як «умовний термін, адекватний імені поганському, вживаний для різних категорій особових імен різних народів, які прийняли християнство, зокрема слов'ян, балтів, угро-фіннів, деяких тюркомовних народів в період до прийняття ними християнства, а пізніше і поруч з християнськими іменами. Напр., Ярослав. 11 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.