Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Святополк, Прибита, Стоян, Радонега, Любава, Баба» 191, 721. Неважко помітити, що наведені вище терміни — поганське ім'я та дохристиянське ім'я — синонімічні, оскільки відображають, по суті, одне і те ж поняття — «особове власне ім'я, яке функціонувало в період поганства». Отже, вони не вдалі в застосуванні до споконвічно слов'янських імен, які побутували і в період після зникнення поганства. Термін давньоруське ім'я відображає локальне і хронологічно обмежене поняття, тому ие може бути прийнятий на означення збереженої в антропонгміконах усіх слов'янських народів спільнослов'янської антрогганімійної спадщини. Не можна вважати вдалим і термін неофіційне ім'я, оскільки в умовах функціонування звичаєвого права офіційна ідентифікація особи, по суті, співпадала з неофіційною [133, 38—391. Не зовсім підходить і термін народне ім'я. Адже імена, які побутували на Русі після введення християнства, з часом адаптувалися, «онароднились», а в багатьох випадках змінилися навіть до невпізнаний і стали, таким чином, теж народними (пор., напр., народні побутові українські імена: Юхим, Хома, Архип, Охрім і т. п.). Не зовсім задовільним є і вживаний у деяких антропоніміч- них працях термін слов'янське ім'я. Адже означуване ним поняття поширюється і на слов'янські по своїй суті, але етимологічно іншомовні особові власні імена, наприклад, на давньоруські імена скандінавського походження — Ігор, Олег. Ольга. Гліб. На нашу думку, найбільш вдалим терміном можна вважати введений у науковий обіг М. Л. Худашем термін автохтонне ім'я з дефініцією: «особове власне іменування, яке має джерельну основу в лексичних фондах рідної мови і присвоюється новонародженим дітям у традиційній народно-побутовій обстановці» 1132, 112—1131. Деталь визначення «...присвоюване новонародженій дитині в традиційній народно-побутовій обстановці» виключає поширення цього терміна на адаптовані форми церкоішо-християиських імен, бо останні, хоча й були народними варіантами канонічних церковио-християмських імен, ніколи, однак, не присвоювалися дітям у традиційній народно-побутовій обстановці. Але термін цей теж не зовсім досконалий. Зокрема, в слово автохтонний вкладається поняття «корінний», «первісний», «початковий». Таким чином, вживання його в сполученні зі словом українські (українські автохтонні імена) доводить, що імена, які насправді мали загальнослов'янське поширення, є надбанням тільки -українського народу. В принципі названий термін можна прийняти 12 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.