Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
його класифікаційних різновидів, якими є: а) слов'янські автохтонні особові власні імена-композити; б) відкомпозитні слов'янські автохтонні особові власні імена; в) слов'янські автохтонні особові власні імена відапелятивиого походження. 3. Під час аналізу особових власних імен-композит спробувати вияснити питання діапазону їх поширення, багатства іменника з залученням і ойконімннх свідчень. При дослідженні відкомпозитних особових власних імен — розглянути проблему їх розмежування із відапелятивнпми особовими власними іменами, а при аналізі останніх — проблему їх розмежування із вуличним:і прізвиськами та питання класифікації. Джерелами фактичного матеріалу в праці послужили опубліковані писемні пам'ятки XIV—XVII ст., в яких ідентифікуються особи української народності майже всієї етнічної території України, а також всіх соціальних верств населення. В контрольному аспекті (для умовного визначення кінцевого рубежу вживання в українському побуті слов'янських автохтонних особових власних імен) використано важливі видання українських писемних пам'яток також XVIII ст. Джерела цього дослідження в українській антропоиімічпій літературі переважно відомі і з джерелознавчого боку одержали вже відповідну оцінку як в самих їх виданнях [напр.: Гр. XV 5—23 і; АКЖМУ 5—37; ДМВИ 5-19; АСО 2—Б1, так і в деяких аитропонімічних працях, зокрема в монографії М. Л. Ху- даша «З історії української антропонімії» 1128» 32—441. Основу цих джерел становлять пам'яткії, писані староукраїнською мовою. Однак, крім них, в монографії використовуються також писемні пам'ятки з інших мов: латинські (АС2), польські (ОКЗР, К2, ЛК, ЛСБ. ССХ, ЛКС, ЛЛС) та російські (ПКі XII), в яких ідентифікуються особи української народності. В названих іншомовних ділових документах українські антропоніми в багатьох випадках фігурують у не властивій українській мові огласовці, як, наприклад, латинській (Реігиз аІіа$ Куетуегка, Ргокоріиз Кіуесгиуа), польській (Руаіко Лагу) та російській (Степка Шестак, Саска Найдений і под.). І все ж для вивчення слов'янських автохтонних імен в українській антропонімії XIV—XVII ст. ці іншомовні джерела в цілому мають дуже важливе значення, оскільки в них у багатьох випадках зустрічаються різні українські антропо- німійні факти, не зафіксовані староукраїнською писемністю. В значній мірі ці пам'ятки дають можливість більш повно відтворити стан української антропоиімійної системи досліджуваного періоду та виявити багатство українського імен- 1 Список удшшшх скорочень додаєть»*. Арабські цифри після скорочень вказують иа сторінку. о |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.