Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Так, штучне відродження мови іврит полягало не лише в простій реанімації напівмертвої мови, що вживалася майже виключно в релігійних потребах, айв активізації вживання цієї мови в усіх галузях суспільного життя, включаючи побутове спілкування, державне діловодство, освіту. Головною перешкодою на шляху відродження була непристосованість мови іврит до сучасних умов: цією мовою можна було легко писати урочисті вірші, але висловити елементарні речі побутового рівня було майже неможливо [Подольский 1985, с. 7]. Тому виникла потреба вводити в цю мову нові слова, що означають сучасні реалії, розробляти правила правопису іншомовних слів та власних назв, працювати над офіційно-діловим і науковим стилями. Те ж саме можна сказати про численні мови Азії та Африки, які після розпаду колоніальної системи набули статусу державних, проте за рівнем свого розвитку не відповідали цьому статусові. Етнічні мови не конструюються згідно з планом [Tauli 1968, с. 13]. Атрибути, які роблять мову здатною бути засобом висловлення думки з тієї чи іншої галузі науки, не є якимось природним, апріорним даруванням [Columas 19892, с. 181]. Звичайно, абсолютно всі сучасні мови світу не можуть стати висо- корозвиненими літературними мовами [Дешериев, Протченко 1968, с. 303]. Все залежить і від чисельності носіїв, і від ступеня поширеності відповідної мови, і від її функцій, від її статусу. Якщо нема відповідної функціональної потреби, то функціональний потенціал не розвивається. Наприклад, мовою зулу або абазинською мовою неможливо писати наукові праці з ядерної фізики чи космонавтики не тому, що ці мови є такими примітивними, а лише тому, що просто немає необхідності застосовувати ці мови для такої мети, так само, як, наприклад, немає потреби видавати українською мовою літературу з технології вирощування ананасів чи обробки чорних коралів. Виходячи з усього цього, можна дійти висновку: якщо мова претендує на якусь певну функцію — ця мова повинна бути пристосована, адаптована до даної функції шляхом штучного втручання у розвиток цієї мови для надання їй певних якостей. Навіть японська мова, якою зараз видається значна частина науково-технічної літератури, ще якихось сто років тому була зовсім непристосована для цього [Columas 19892, с. 181—182]. Доцільність пристосування мови до тих чи інших потреб визначається її статусом. Ю. Д. Дешерієв визначив кілька рівнів статусу літературної писемної мови: 1. Літературні мови міжнародного спілкування, які поширені в усіх частинах світу та є державними в багатьох країнах світу (англійська, французька, російська, іспанська, китайська, португальська). 2. Реґіо- 20 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.