Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б.
Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.
Сторінка (загалом з 2 до 219):
Попередня
|
|
Наступна |
битися й на румунській мові, яку було переведено з церковнослов'янського алфавіту на латинку. Більш того, у румунську мову було запозичено дуже велику кількість латинізмів з метою наближення румунської лексики до лексики інших романських мов, аби підкреслити, що румунська мова теж належить до романської мовної ґрупи. Мовне планування складається з чотирьох етапів: 1) вибір норми, або селекція (визначення проблеми та розподіл норм); 2) кодифікація норми (заходи зі стандартизації правопису, граматики та лексики); 3) імплементація (розповсюдження норми) та 4) розробка (модернізація термінології та стилістики). Таблиця 1 Громада (планування статусу) Мова (планування корпусу) Норма 1. Вибір (селекція) 2. Кодифікація Функція 3. Імплементація 4. Елаборація [Fishman 1974, с. 80—81; Haugen 1987, с. 59]. Якщо перший і третій етапи виконує громада, то другий і четвертий — мовознавці та письменники. Селекція, як стверджував Neustupny, необхідна при наявності двох конфліктних норм, відносний статус яких потребує визначення (тобто селекція стосується, швидше, планування статусу). Кодифікація полягає у наданні носіями мови прямої та недвозначної (як правило письмової) норми обраній формі. Імплементація— це діяльність письменника, установи або уряду, що полягає у прийнятті та розповсюдженні обраної та кодифікованої форми. Елаборація (яка, на відміну від мовної адаптації, не охоплює несвідомих мовних змін [Columas 1989, с. 2]) — це тривале застосування норми заради пристосування мови до сучасних потреб [Haugen 1987, с. 59-61; Neustupny 1974, с. 39]. Мовне планування є одним з аспектів мовної політики. Тому Fierman пропонував розглядати мовне планування залежно від політичного розвитку, а саме — як політичний розвиток може впливати на розвиток мови через такі чинники: а) пе- нетрація (втручання правлячого режиму у мовне планування, успіх якого залежить від ступеня авторитарності режиму та унітарності держави); б) партиципація, тобто участь широких народних мас у мовному плануванні, яка може бути як пози- 24
|
|
|