Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
незначні. Дуже часто лексичні одиниці можуть бути символами ідентичності. У цьому можна переконатися на прикладі Хорватії, де, на відміну від Сербії, намагалися інтернаціональні слова замінити власними елементами. Навіть форма множини може визначати ідентичність. Наприклад, перські пуристи намагалися всюди усунути перекручену арабську форму множини [Fierman 1991, с. 11-35]. У колишньому Радянському Союзі цей чинник було яскраво помітно на прикладі молдавської мови, заради ідентичності якої її у 1940 році було переведено на кирилицю, а її лексика почала поповнюватися переважно словами російського походження. Особливе місце серед питань мовного планування та мовної політики у країнах третього світу посідає питання про вибір державної мови та розподіл функцій між мовами, розповсюдженими на даній території (так звана мовна дистрибуція). Все це залежить від конкретних умов, а саме — від етнічного складу країни, що здобула незалежність (однонаціональна чи багатонаціональна), від ступеня розвиненості та поширеності місцевих мов. Так, багатонаціональні країни можна поділити на кілька категорій. Перший тип багатонаціональних країн (країни типу "А") характеризується дуже легким лінгвістичним компромісом, коли за державну обрано найуживанішу мову даної громади. Це може бути або мова колишніх колонізаторів (англійська чи французька), або одна з місцевих мов (індонезійська). Країни типу "В" характеризуються досягненням мовного консенсусу та розподілом функцій між конкуруючими мовами. У країнах типу J,C" проблема вибору національної мови є набагато складнішою, бо такі країни характеризуються протиборством кількох високорозвинених мов, кожна з яких претендує на статус державної. Тому вибір однієї державної мови передбачає перемогу над іншими мовами. У цих країнах мови національних меншин частіше за все є регіональними мовами, але офіційною все одно залишається мова панівної нації або навіть іноземна мова [Fierman 1991, с. 23 — 24]. Для мови, що претендує бути політичним символом, необхідно мати еліту, яка б вибирала відповідну мову та стандартизувала її. Інколи колоніальна мова у колоніях використовувалася з метою протиставлення місцевої еліти неосвіченій масі, а також з метою залучення цієї еліти до участі в управлінні державою, як це було, наприклад, у В'єтнамі, де французька колоніальна адміністрація запроваджувала викладання в усіх вищих навчальних закладах французькою мовою. Інколи у постколоніальних незалежних державах колишня колоніальна мова також використовувалася з тією ж метою, бо панівна елі- та добре розуміла, що пониження статусу цієї мови підірве привілейоване становище цієї еліти [Walker 1984; цит. за: 26 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.