Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ньоазіиські, а також караїми та кримчаки вживали для своїх мов давньоєврейську писемність, яка зараз використовується ддя мови іврит. Для бурятської та калмицької мов вживалася вертикальна монгольська писемність. Свої оригінальні системи письма мали грузини, вірмени та асирійці [Исаев 1978, с 40; Базиев, Исаев 1973, с. 21 - 22]. Ці системи письма Д. Корк- масовим були названі клерикальними [Письменность и рево- дюцйя 1933, с. 3]. Бувало й таке, що в тому чи іншому випадку писемність та пов'язані з нею письмові та літературні традиції вже існували в того чи іншого народу до прийняття певної релігії, але з прийняттям нової змінювалася й сама літературна норма. Прикладом тому є перська мова [Рубинчик 1960, с. 10—12]. Слід також відмітити, що нерідко орієнтація на сакральні мови була абсолютною, сліпою і навіть фанатичною. Наприклад, писемність нерідко запозичувалася саме в тому вигляді, в якому вона існувала для сакральної мови. Дуже часто у фонетиці сакральної мови були звуки, відсутні у мові того народу, який прийняв дану релігію, але, незважаючи на це, відповідні літери механічно переносилися на національний ґрунт, що призводило до дублювання одних літер іншими. Запозичені лексичні елементи також зберігали орфографію мови-продуцента. Пояснюється це досить просто: у Святому Письмі священною здавалася будь-яка різниця між літерами [Успенский 1979, с. 41]. Тим більше, що писці у період становлення національних алфавітів перебували під сильним впливом сакральної мови [Зиндер 1987, с. 59]. І коли їм треба було написати дещо своєю рідною мовою, вони просто записували відповідний текст писемними знаками сакральної мови, зберігаючи при цьому написання запозичених із сакральної мови слів. Так, наприклад, Кирило (Костянтин) та Мефодій включили А? кирилиці, в основу котрої було покладено грецьку абетку, літери to», j, t(r, v та w, які в грецькому алфавіті відігравали певну роль, але які в новому слов'янському алфавіті виявилися зайвими, «Наштовхуючись на писемні знаки грецького письма, вірогідно, непотрібні в їх новому, слов'янському письмі, пер- іДовчителі слов'ян... нерідко не зважувалися відкидати те, що ^Уло вже давно освячено» [Успенский 1979, с. 41]. Те ж стосу- ^ься и перської мови, де в алфавіті присутні зайві арабські С^РИ *• ^ о~і о^і -Ц -k, ?, ?, які означають специфічні араб- РеВ^г ЧУЖІ *** персів [рУбинчик 196°Ь з цьот^1^ впливає не лише на писемність, але й на лексику. Як Релігій ПриводУ казав М. І. Ісаєв, «виникнення тих чи інших СІЇ^ЦИ(ьГЄ -М0Же не віАбиватися на розвитку мови: виникають к°вні сти*** СЛО]?а та мовні звороти, встановлюються певні цер- тал* в літературі тощо. Проте все це не веде до пору- 37 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.