Історія ораторського мистецтва II що, на думку вчених, почалися з 776 р. до н. є. і перетворилися на унікальну подію політичного й культурного життя Давньої Греції, організовувалися не тільки спортивні змагання, а й мистецькі: за лаврові І вінки переможця змагалися в майстерності поети, скульптори, музики, художники, оратори. Відомо, що там виступали оратори Платон, Де- № мосфен, Сократ. Однак головною передумовою розвитку риторики був демократичний устрій Давньої Греції: верховний суд, народні збори і рада N п'ятисот. Інтенсивний темп життя демократичних полісів вимагав діяльності, яка б спиралася на практичні навички у найрізноманітніших галузях, - роботу знавців, майстрів, - «техне» (гр. - наука, ремесло, № мистецтво). Серед них вирізнялося й словесне мистецтво логографів, риторів, які за наймом творили ораторські промови. Публічний виступ громадян у Народному зібранні чи в суді перед аудиторією у сотні й тисячі чоловік був невід'ємною частиною функціонування апарату державної влади у демократичних полісах Давньої Греції. Крім того, ораторське мистецтво користувалося в Еладді величезною повагою, N популярністю, тому численні ораторські школи давнього світу ніколи ЦІ не були порожніми. На жаль, оригінальних ораторських праць чи фрагментів до на- ЦІ ших днів майже не дійшло, крім комедії Арістофана «Жаби», де ін- I сценовано суперечку Есхіла й Евріпіда за право поета називатися І кращим чи наймудрішим знавцем техне, а також деякі фрагменти НІ промов софістів, ораторів Горгія, Ісократа та ін. № Картка 2 Сократ № Сократ D69-399 рр. до н. є.) залишився в історії давньогрецької І просвітницької епохи як мудрець, який своїм розумом і моральною І позицією вплинув на риторику. Про себе він казав, що вибрав роль І такої людини, яка приставлена до міста, як «ґедзь до коня, великого і благородного, але такого, що облічився від ситості і потребує, щоб І його підганяли». Сократ усе життя намагався переконувати громадян | дбати про доброчесність. До канону доброчесності він включав такі І моральні властивості, як витриманість, хоробрість, поміркованість, № справедливість, благочестя. Головним жанром у Сократа були усні | бесіди. Сократ нічого не писав, тому мудрість його вчення успадкувалася нащадками через тексти діалогів його учня Платона - «Прота- гор» і «Горгій» та «Апології Сократа». На думку Сократа, істинне красномовство повинне піклуватися про душу громадян, промова до- И стойного оратора завжди Має бути спрямована на вище благо для { 22
|